Після позалікарняного аборту у жінки пргресував гнійний ендо-міометрит зі смертельним наслідком. При розтині померлої виявлені чисельні абсцеси легень, субкапсулярні гнійнички в нирках, гіперплазія селезінки. Яка форма сепсису виникла у хворої?

Чому це правильна відповідь

Септикопіємія є формою сепсису, при якій на фоні генералізованої бактеріємії відбувається формування численних гнійних метастатичних вогнищ у різних органах. Це відрізняє її від септицемії, де домінує токсико-бактеріальний стан без гнійних метастазів. У даному випадку провідним є гнійний процес в матці після інфекційного аборту, який став джерелом бактерій, що гематогенно дисемінувалися і створили множинні абсцеси в різних органах. Макроскопічно при септикопіємії виявляються множинні гнійники або мікроабсцеси, розташовані у різних тканинах, найчастіше в легенях, нирках, печінці та мозку. У легенях формуються абсцеси з некротичним центром та гнійним ексудатом, оточеним запальною інфільтрацією, а в нирках субкапсулярні гнійнички відображають емболічне ураження дрібних артерій з наступним нагноєнням. Гіперплазія селезінки є наслідком активації імунної системи та гіперплазії білої пульпи у відповідь на системну бактерійно-токсичну агресію. Патогенетично септикопіємія розвивається внаслідок гематогенного поширення бактерій із первинного гнійного вогнища з утворенням септичних емболів. Ці емболи осідають у капілярних руслах різних органів, викликаючи некроз тканин і вторинне інфікування з формуванням гнійних метастазів. Імунно-запальна відповідь включає масивну нейтрофільну інфільтрацію, активацію макрофагів і продукцію цитокінів, що поглиблює тканинні ушкодження. Ускладнення включають поліорганну недостатність, септичний шок, дихальну недостатність та гострий канальцевий некроз. Смерть при септикопіємії часто є наслідком виснаження резервів органів у відповідь на множинне гнійне ураження. У контексті опису вирішальним є поєднання гнійного ендо-міометриту як первинного осередку і множинних абсцесів у легенях і нирках при гіперплазії селезінки, що є характерною морфологічною картиною септикопіємії. Інші варіанти не включають метастатичні гнійні вогнища або мають іншу локалізацію джерела інфекції.