Хворому на активну форму туберкульозу призначили ізоніазид. Який вітамінний препарат необхідно застосовувати для профілактики побічної дії ізоніазиду?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид та його метаболіти (гідразин, ацетилгідразин) є потужними інгібіторами піридоксалькінази та піридоксин-5-фосфат-оксидази, а також утворюють неактивні гідразони з піридоксаль-5-фосфатом (П5Ф) — активною формою вітаміну В6. Це призводить до функціонального дефіциту П5Ф — коферменту більше 100 ферментів, зокрема глутаматдекарбоксилази та ГАМК-трансамінази, внаслідок чого знижується синтез ГАМК — головного гальмівного медіатора ЦНС і периферичних нервів. Дефіцит ГАМК проявляється периферичною сенсорно-руховою нейропатією (парестезії, печіння, зниження рефлексів, слабкість) і, рідше, центральними порушеннями (судоми, психози). Саме піридоксинзалежна нейропатія є дозо- і часозалежним побічним ефектом ізоніазиду, що зустрічається у 10–20 % пацієнтів без профілактики і практично повністю попереджається призначенням піридоксину. Піридоксину гідрохлорид (вітамін В6) швидко фосфорилюється до П5Ф і конкурує з ізоніазидом за зв’язування з ферментами, відновлює пул активного коферменту і повністю попереджає розвиток нейропатії навіть при високих дозах ізоніазиду. Профілактичне призначення піридоксину є обов’язковим у групах ризику (повільні ацетилювачі, ВІЛ-інфіковані, алкоголізм, вагітність, цукровий діабет, недоїдання) і рекомендованим усім пацієнтам на весь період терапії ізоніазидом. Фармакокінетично піридоксин добре всмоктується, перетворюється в печінці до П5Ф, виводиться нирками, не кумулює і не має токсичності в дозах профілактики. Жоден інший вітамін не здатний запобігти ізоніазид-індукованій нейропатії, оскільки тільки В6 є кофактором порушених ферментів.