У клініці хворому було пересаджено нирку. Які з перерахованих клітин імунної системи можуть безпосередньо впливати на клітини трансплантату?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку йдеться про імунопатологію, пов’язану з реакцією відторгнення трансплантата, яка є різновидом клітинно-опосередкованої імунної відповіді. Її ключовою ланкою є взаємодія лімфоцитів реципієнта з антигенами донорських тканин, що розпізнаються як чужорідні через відмінності в HLA-молекулах. Ця реакція активує популяцію цитотоксичних Т-лімфоцитів, здатних безпосередньо атакувати клітини трансплантованого органа. Механізм включає презентацію антигенів із участю професійних антигенпрезентуючих клітин, активацію рецептора TCR та формування імунологічного синапсу, що запускає каскад сигналів через кальцієві канали, кінази та транскрипційні фактори NFAT і NF-κB. Результатом є проліферація та диференціація Т-кілерів, які здатні розпізнавати донорні клітини, що експресують чужорідні MHC I. На клітинному рівні Т-кілери реалізують пошкодження шляхом секреції перфорину та гранзимів, які індукують апоптоз клітин трансплантату через каспазозалежні механізми. Додатково вони можуть активувати механізми Fas/FasL, що спричиняють апоптоз через рецепторно-опосередковані шляхи. Це призводить до структурного ушкодження трансплантата, порушення його функції, ішемії та некрозу тканини. Важливим наслідком є активація вторинних ефекторних механізмів – продукція прозапальних цитокінів, активація макрофагів, формування фіброзу, що погіршує мікроциркуляцію. Якщо реакція гостра, вона може призвести до швидкої втрати функції органу. При хронічному перебігу домінують фіброз і судинні ураження, що веде до прогресуючої недостатності трансплантата. Правильним варіантом є Т-кілери, оскільки саме вони здатні безпосередньо розпізнавати і руйнувати клітини трансплантата. Інші клітинні популяції виконують регуляторні або гуморальні функції та не здійснюють прямого цитолізу клітин-мішеней.