У крові пацієнта виявлено підвищення активності ЛДГ4, ЛДГ5, АлАТ, карбамоїлорнітинтрансферази. В якому органі можна передбачити розвиток патологічного процесу?

Чому це правильна відповідь

Підвищення активності ЛДГ4 і ЛДГ5 є характерною біохімічною ознакою ушкодження печінкової паренхіми, оскільки саме ці ізоформи лактатдегідрогенази переважають у гепатоцитах і клітинах м’язів, але у поєднанні з підвищенням АлАТ вони однозначно вказують на ураження печінки. АлАТ — фермент, що локалізується переважно в цитозолі гепатоцитів і є найчутливішим маркером гепатоцелюлярного пошкодження; підвищення його активності означає вихід ферменту в кров унаслідок деструкції печінкових клітин. Додатковим ключовим показником є підвищення карбамоїлорнітинтрансферази (орнітранскарбамілази), ферменту, що належить до перших реакцій орнітинового циклу та локалізується в мітохондріях гепатоцитів. Саме печінка є органом, де відбувається повноцінний синтез сечовини. Пошкодження гепатоцитів призводить до викиду цього ферменту в кров, що однозначно вказує на патологію печінки. У сукупності сукупне підвищення ЛДГ4/ЛДГ5, АлАТ та орнітранскарбамілази відображає гепатоцелюлярний некроз, який найчастіше виникає при гострому вірусному або токсичному гепатиті. Біохімічний механізм ґрунтується на руйнуванні клітинних мембран гепатоцитів, що робить ферменти цитозолю та мітохондрій доступними для виходу у кровообіг. Отже, сукупність специфічних ферментів — АлАТ і орнітранскарбамілази — однозначно веде до печінки як органа, ураження якого найповніше пояснює лабораторну картину. Саме тому розвиток патологічного процесу прогнозується у печінці.