Чоловік 55 років прооперований із приводу гострого апендициту. На 5-ту добу, піднявшись із ліжка, відчув брак повітря. У нього розвинувся різкий ціаноз обличчя. Пацієнт втратив свідомість. Після безрезультатної реанімації констатована смерть. На розтині виявлена тромбоемболія легеневого стовбура. Що могло бути найімовірнішим джерелом тромбоемболії?
- А Тромбоз ворітної вени
- Б Тромбоз брижових артерій
- В Тромбоз у лівому шлуночку серця
- Г Тромбоз вен нижніх кінцівок Правильна
- Д Кулястий тромб передсердя
Чому це правильна відповідь
Тромбоемболія легеневого стовбура є гострим порушенням гемодинаміки, яке виникає внаслідок відриву тромбу від місця його утворення та міграції у систему легеневих артерій, що веде до гострої обструкції малого кола кровообігу. Найчастіше тромби формуються у венах нижніх кінцівок, особливо в умовах застою, гіподинамії, гіперкоагуляції або ушкодження ендотелію. Після оперативного втручання, коли пацієнт протягом декількох днів перебуває у постільному режимі, ризик венозного застою та утворення тромбів у глибоких венах значно зростає. Макроскопічно глибокий венозний тромбоз характеризується наявністю червоних, щільних тромбів, що фіксовані до стінки судини, часто з веретеноподібною формою та ламінацією. Мікроскопічно спостерігаються шари еритроцитів, фібрину та тромбоцитів, що формують структуру тромбу, з можливим початковим організаційним процесом. Відрив тромбу від стінки судини запускає емболізацію, яка в легеневій артерії викликає різке порушення перфузії, гостру правошлуночкову недостатність і швидку смерть. У патогенезі венозного тромбозу найбільш значущими є три компоненти тріади Вірхова: пошкодження ендотелію при операції, венозний застій унаслідок тривалого лежання і підвищена коагуляційна активність при запальній відповіді після операції. У такій ситуації ризик формування тромболічних мас у венах нижніх кінцівок є найвищим, порівняно з іншими локалізаціями. Ускладненням тромбозу вен нижніх кінцівок є саме тромбоемболія легеневої артерії, яка часто виникає у момент вставання пацієнта з ліжка, коли різко змінюється гемодинаміка і відбувається мобілізація тромбу. Клінічно це проявляється раптовою задишкою, ціанозом, втратою свідомості і швидкою смертю, що повністю відповідає описаній картині. Інші потенційні джерела тромбоемболії трапляються значно рідше, або у них немає механістичного зв’язку з оперативним втручанням і тривалим ліжковим режимом. Таким чином, у контексті клінічного сценарію післяопераційного періоду з раптовою гострою легеневою емболією саме цей варіант є найбільш ймовірним.