При обстеженні хворого 70-ти років виявлено цукровий діабет II типу. Яким препарат доцільно призначити хворому?

Чому це правильна відповідь

Глібенкламід належить до похідних сульфонілсечовини другої генерації і чинить гіпоглікемізуючу дію шляхом стимуляції секреції ендогенного інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Препарат зв’язується з сульфонілсечовинним рецептором SUR1 на мембрані β-клітин, блокує АТФ-чутливі калієві канали, викликає деполяризацію мембрани, відкриває потенціалзалежні кальцієві канали, підвищує внутрішньоклітинну концентрацію Ca2+ і запускає екзоцитоз інсулінових гранул. Ефект зберігається лише за наявності функціонально активних β-клітин, що характерно для цукрового діабету 2 типу на початку захворювання, коли ще немає вираженого апоптозу β-клітин. Цукровий діабет 2 типу у 70-річного хворого є класичним інсуліннезалежним варіантом з відносним дефіцитом інсуліну на тлі інсулінорезистентності та збереженою секреторною здатністю β-клітин. Глібенкламід є препаратом першого ряду при цьому стані, особливо у пацієнтів похилого віку без вираженої декомпенсації, оскільки дозволяє ефективно контролювати глікемію без екзогенного введення інсуліну. Препарат має високу біодоступність, значне зв’язування з білками плазми і метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів, що вимагає обережності у літніх через ризик гіпоглікемії. У задачі вказаний цукровий діабет II типу у літнього пацієнта, що чітко визначає вибір перорального гіпоглікемізуючого засобу — похідного сульфонілсечовини (глібенкламід), а не інсуліну чи препаратів для інших ендокринних захворювань.