Під час повторної постановки реакції аглютинації Відаля виявлено наростання титрів антитіл до О-антигенів S. typhi в сироватці пацієнта з 1:100 до 1:400. Як можна тлумачити отримані результати?

Чому це правильна відповідь

Salmonella Typhi є грамнегативною перитрихіальною паличкою родини Enterobacteriaceae, з типовою клітинною стінкою, що містить ендотоксин, має капсулярний Vi-антиген, який маскує O-антиген і знижує фагоцитоз, а також численні соматичні O-антигени та джгутиковий H-антиген. Збудник не утворює спор, але стійкий у зовнішньому середовищі, тропний виключно до людини з ураженням лімфоїдної тканини тонкого кишечника. Основними факторами патогенності є ендотоксин, що викликає системну інтоксикацію, Vi-антиген для уникнення імунної відповіді, адгезини та інвазія в М-клітини пейєрових бляшок, здатність до внутрішньоклітинного виживання в макрофагах. Патогенез черевного тифу розпочинається з фекально-орального проникнення збудника, після чого він долає шлунковий бар'єр і проникає через М-клітини в лімфоїдний апарат кишечника. Поширення відбувається лімфогенно до мезентеріальних вузлів, потім гематогенно з бактеріємією, осіданням у ретикулоендотеліальній системі печінки, селезінки та кісткового мозку. Ушкодження тканин зумовлене ендотоксином та запальною відповіддю з утворенням тифозних гранульом, некрозом пейєрових бляшок з ризиком перфорації та кровотечі. Імунна відповідь спочатку вроджена з активацією макрофагів, потім набута гуморальна з продукцією антитіл до O-, H- та Vi-антигенів, але повне елімінування можливе лише за адекватної клітинної відповіді. Діагностика черевного тифу включає гемокультуру в перші дні для виділення S. Typhi на середовищах з жовчю, посів калу чи сечі в пізніші терміни, а серологічно — реакцію Відаля з виявленням аглютинінів до O-антигену. Динамічне наростання титру антитіл до O-антигену в 4 рази і більше (з 1:100 до 1:400) у парних сироватках свідчить про активну інфекцію, оскільки O-аглютиніни з'являються на 2-му тижні та відображають відповідь на соматичний антиген ендотоксину. Диференціацію від інших сальмонел проводять за антигенною структурою (O-9,12, Vi) та клінікою. Імунітет після черевного тифу неповний, переважно гуморальний з антитілами до O- та Vi-антигенів, але можливі реінфекції. Для профілактики застосовують інактивовану вакцину з Vi-антигеном або живу пероральну (Ty21a), що стимулюють місцевий та системний імунітет; неспецифічна профілактика базується на санітарно-гігієнічних заходах та контролі носійства. Саме варіант про захворювання на черевний тиф є правильним, оскільки сероконверсія з чотирикратним наростанням титру антитіл до O-антигену S. Typhi в парних сироватках є класичним діагностичним критерієм активного процесу, що безпосередньо відображає гуморальну відповідь на бактеріємію та ендотоксинемію під час хвороби. Така динаміка чітко відрізняє гостру інфекцію від хронічного носійства чи минулого захворювання, де титри стабільні або низькі, а також від поствакцинального імунітету, який переважно спрямований на Vi-антиген без значного підйому O-аглютинінів.