На аутопсії померлої, яка тривалий час хворіла циститом і дискінезією сечоводів, виявлено морфологічні ознаки уремії. Нирка була нерівномірно рубцево-зморщена. У просвіті мисок містилися дрібні уратні камені і пісок. Гістологічно виявлено “щитовидну нирку", вогнища інтерстиційного запалення. Який із нижчеперерахованих діагнозів є найбільш вірогідний?
- А Первинно зморщена нирка
- Б Атеросклеротично зморщена нирка
- В Хронічний пієлонефрит Правильна
- Г Амілоїдно зморщена нирка
- Д Гострий пієлонефрит
Чому це правильна відповідь
Хронічний пієлонефрит є хронічним бактеріальним інтерстиціальним запаленням нирок з переважним ураженням мисочно-чашечкової системи та інтерстицію, що призводить до нерівномірного рубцевого зморщення органу; макроскопічно нирка нерівномірно зменшена, рубцево-зморщена, поверхня горбиста з втягнутими рубцями над розширеними мисками та чашечками, в просвіті мисок – дрібні уратні камені та пісок, мікроскопічно характерна картина «щитовидної нирки» з ділянками збереженої паренхіми, що нагадують щитоподібну залозу, вогнища хронічного інтерстиціального запалення з лімфо-плазмоцитарною інфільтрацією, склероз строми, атрофія та гіалінізація клубочків, дистрофія і атрофія канальців, розширення та деформація мисок і чашечок з хронічним запаленням їх стінки. Етіологічно процес пов’язаний з висхідною інфекцією (E. coli, Proteus, Klebsiella) на тлі застою сечі через дискінезію сечоводів та цистит, патогенез включає рефлюкс сечі, інфікування інтерстицію, хронічне запалення з поступовим заміщенням функціональної тканини фіброзною, утворенням рубців та вторинним каменеутворенням через інфекцію та стаз. Можливі ускладнення включають уремію через прогресуюче зниження функціонуючої паренхіми, артеріальну гіпертензію через активацію РААС, піонефроз при повній облітерації, сепсис при загостренні, амілоїдоз вторинного типу при тривалому гнійному процесі. У контексті питання правильним є хронічний пієлонефрит, оскільки нерівномірно зморщена нирка з «щитовидним» виглядом, камені в мисках, вогнища інтерстиціального запалення та клініка уремії при тривалому циститі та дискінезії сечоводів є патогномонічними для хронічного висхідного пієлонефриту, на відміну від рівномірного зморщення при гломерулонефриті чи амілоїдозі, атеросклеротичних інфарктів чи гострого запалення без рубців.