Одним з біохімічних механізмів ускладнень цукрового діабету є посилення зв’язування глюкози з білками, що називається:

Чому це правильна відповідь

Посилене неферментативне зв’язування глюкози з білками, яке активується при хронічній гіперглікемії, є одним з ключових біохімічних механізмів розвитку ускладнень цукрового діабету. Цей процес називається глікозилюванням (у цьому контексті — неферментативним глікуванням): глюкоза у відкритій альдегідній формі ковалентно реагує з вільними аміногрупами білків, утворюючи нестабільні шифові основи, які поступово перетворюються на стабільні кінцеві продукти глікації (AGEs). Утворення таких модифікацій не контролюється ферментами і є пропорційним концентрації глюкози в крові. Механізм базується на хімічній реакції Майяра, що відбувається в будь-яких тканинах, де присутня глюкоза, але особливо активно — у тих, де білки мають тривалий період напівжиття: колаген судинної стінки, базальні мембрани нирок, кришталик ока, білки нервової тканини. Кінцеві продукти глікації викликають перехресне зшивання білкових волокон, зміну їхньої структури та властивостей, що призводить до втрати еластичності судин, потовщення базальних мембран, підвищення проникності капілярів і запуску оксидативного стресу. Регуляція цього процесу фактично відсутня, оскільки він неферментативний. Основним фактором, що визначає його інтенсивність, є концентрація глюкози: при високій гіперглікемії швидкість утворення AGEs різко зростає. Це приводить до активації рецепторів до кінцевих продуктів глікації (RAGE), що запускає внутрішньоклітинні сигнальні шляхи запалення, підвищення продукції вільних радикалів і активації NF-κB, чим посилюється хронічне системне ушкодження тканин. Саме цей механізм безпосередньо пояснює клінічні ускладнення діабету: мікроангіопатії (ретинопатія, нефропатія, нейропатія), макроангіопатії (прискорений атеросклероз), підвищену ламкість судин, катаракту. Глікозилювання гемоглобіну (HbA1c) є класичним біохімічним маркером тривалої гіперглікемії й підтверджує цей механізм на молекулярному рівні. Таким чином, ключовим біохімічним процесом, що з'єднує хронічну гіперглікемію з тканинним ушкодженням при діабеті, є глікозилювання, тому саме цей варіант точно відповідає умові задачі.