Пацієнту, якому діагностовано ревматоїдний артрит, упродовж тривалого часу вводили гідрокортизон. У пацієнта з'явилися гіперглікемія, поліурія, глюкозурія, відчуття спраги. Наслідком активації якого процесу є поява цих симптомів?

Чому це правильна відповідь

Гідрокортизон належить до глюкокортикоїдів — стероїдних гормональних препаратів, що реалізують свої ефекти через внутрішньоклітинні рецептори з подальшою зміною експресії генів. Основний тип фармакологічного процесу в даній задачі — гормональна регуляція метаболізму вуглеводів, білків і жирів на системному рівні. При тривалому введенні глюкокортикоїдів ключовим метаболічним ефектом є підвищення концентрації глюкози в крові, що прямо пов’язано з активацією синтезу глюкози в печінці. Механізм дії гідрокортизону полягає в проникненні препарату крізь клітинну мембрану, зв’язуванні з цитозольним глюкокортикоїдним рецептором і транслокації комплексу в ядро клітини. Там він взаємодіє з глюкокортикоїд-чутливими елементами ДНК, індукуючи транскрипцію генів ферментів глюконеогенезу — фосфоенолпіруваткарбоксикінази, глюкозо-6-фосфатази, фруктозо-1,6-бісфосфатази. Результатом є посилений синтез глюкози з не-вуглеводних субстратів, насамперед амінокислот і гліцеролу. Активація глюконеогенезу призводить до стійкої гіперглікемії, яка перевищує нирковий поріг для глюкози, що клінічно проявляється глюкозурією. Осмотичний діурез, зумовлений наявністю глюкози в первинній сечі, викликає поліурію та вторинну полідипсію. Саме цей патогенетичний ланцюг пояснює появу симптомів, типових для стероїдного цукрового діабету при тривалому застосуванні глюкокортикоїдів. Фармакокінетично гідрокортизон при системному введенні добре розподіляється в тканинах, зв’язується з кортикостероїдзв’язуючим глобуліном і альбумінами, метаболізується в печінці та виводиться нирками. Тривале застосування підтримує стабільно підвищену експресію ферментів глюконеогенезу, що не залежить від прийому їжі або фізіологічних механізмів зворотного зв’язку інсуліну, і саме це зумовлює розвиток метаболічних ускладнень. Таким чином, ключовою фармакологічною ознакою є глюкокортикоїд-індуковане посилення глюконеогенезу в печінці. Чіткий причинно-наслідковий зв’язок між механізмом дії гідрокортизону та клінічною картиною гіперглікемії, глюкозурії, поліурії й спраги дозволяє однозначно визначити активацію глюконеогенезу як джерело описаних симптомів.