Пацієнту з діагнозом: неоперабельний рак легені, лікар онколог призначив знеболювальний лікарський засіб, який викликав побічну реакцію. У хворого спостерігаються явища непрохідності кишечника. Який знеболювальний препарат міг викликати таке ускладнення?

Чому це правильна відповідь

Морфін є сильним опіоїдним анальгетиком і агоністом μ-опіоїдних рецепторів, що розташовані в ЦНС та на ентеральній нервовій системі (підслизове і м’язове сплетіння кишечника). Активація μ-рецепторів у шлунково-кишковому тракті пригнічує вивільнення ацетилхоліну з постгангліонарних холінергічних нейронів, знижує тонус і пропульсивну перистальтику гладеньких м’язів кишечника, підвищує тонус сфінктерів (особливо ілеоцекального і анального), пригнічує секрецію води та електролітів у просвіт кишки. Це призводить до вираженого сповільнення пасажу кишкового вмісту, розвитку тяжкого опіоїд-індукованого запору і, у крайніх випадках, паралітичної кишкової непрохідності. Морфін має найвищу спорідненість до μ-рецепторів серед класичних опіоїдів і найвираженіший вплив на моторику кишечника, що робить опіоїд-індукований запор його клас-специфічним і дозозалежним побічним ефектом, особливо при тривалому застосуванні у високих дозах у онкологічних хворих. При неоперабельному раку легені з вираженим больовим синдромом морфін є препаратом вибору за ВООЗ, але завжди вимагає профілактики запору (проносні, периферичні антагоністи μ-рецепторів типу метилналтрексону). У задачі явища непрохідності кишечника на тлі знеболення при неоперабельному раку легені є патогномонічним проявом саме морфіну, оскільки інші опіоїди (промедол, фентаніл) мають значно слабший вплив на моторику кишечника через нижчу спорідненість до μ-рецепторів у ентеральній нервовій системі або кращий профіль при парентеральному введенні.