До лікарні шпиталізовано пацієнта з попереднім діагнозом: гострий панкреатит. Активність якого ферменту в крові та сечі буде різко підвищена у цьому разі?
- А Аспартатамінотрансферази
- Б Альфа-амілази Правильна
- В Креатинфосфокінази
- Г Аланінамінотрансферази
- Д Лактатдегідрогенази
Чому це правильна відповідь
У даній клінічній ситуації порушення стосується травного ферментативного обміну, а саме екзокринної функції підшлункової залози. Гострий панкреатит супроводжується ушкодженням ацинарних клітин та порушенням нормального транспорту й секреції панкреатичних ферментів. Унаслідок цього ферменти, які в нормі виділяються в просвіт дванадцятипалої кишки, масово потрапляють у кровоносне русло та фільтруються нирками. Альфа-амілаза є одним з основних екзокринних ферментів підшлункової залози, що каталізує гідроліз α-1,4-глікозидних зв’язків крохмалю та глікогену з утворенням декстринів і мальтози. Вона синтезується в ацинарних клітинах у вигляді активного ферменту та в нормі надходить у кишечник. При гострому панкреатиті руйнування клітинних мембран і протокової системи призводить до виходу амілази безпосередньо в кров. Біохімічний механізм підвищення активності альфа-амілази пов’язаний з автолізом тканини підшлункової залози, що запускається передчасною активацією протеолітичних ферментів усередині органа. Це викликає пошкодження ацинарних клітин, підвищення проникності судин і масивне надходження амілази в системний кровотік. Оскільки амілаза має відносно низьку молекулярну масу, вона легко проходить нирковий фільтр і з’являється у високій концентрації також у сечі. Регуляція секреції альфа-амілази в нормі здійснюється нейрогуморальними механізмами, зокрема холецистокініном і секретином, але при гострому запаленні ця регуляція втрачає значення. Провідним чинником стає неконтрольований вихід ферментів з ушкоджених клітин, що не залежить від фізіологічних стимулів травлення. Саме різке підвищення активності альфа-амілази в крові та сечі є характерною і ранньою біохімічною ознакою гострого панкреатиту. Це безпосередньо відображає ушкодження підшлункової залози і дозволяє чітко відмежувати цей стан від патологій печінки, м’язів або системних метаболічних порушень.