У пацієнта з цукровим діабетом виникла значна спрага, дисфагія та порушення психічної діяльності. Який тип розладів водно-електролітного балансу характеризує поява вказаних ознак?

Чому це правильна відповідь

Гіперосмотична дегідратація є порушенням водно-електролітного балансу, яке виникає при надмірній втраті води порівняно з електролітами або при недостатньому надходженні води на тлі збереженої чи підвищеної концентрації осмотично активних речовин у плазмі. У контексті цукрового діабету ключовим механізмом виступає виражена гіперглікемія, яка створює високий осмотичний тиск у плазмі та різко підвищує її осмолярність. Молекулярною основою є перевищення нирковим порогом для глюкози, що призводить до розвитку осмотичного діурезу. Глюкоза, яка не реабсорбується, утримує воду в просвіті канальців, викликаючи поліурію, що спричиняє більше втрати води, ніж електролітів. Унаслідок цього плазма стає гіперосмотичною, а клітини зазнають дегідратації через вихід води за осмотичним градієнтом. Підвищена осмолярність позаклітинної рідини безпосередньо уражає нейрони, призводячи до їх зневоднення, скорочення об’єму та порушення нормальної функціональної активності. Саме тому виникають психоневрологічні розлади: сплутаність свідомості, загальмованість, а інколи й коматозний стан. Ті самі механізми зневоднення слизових оболонок та активації осморецепторів гіпоталамуса зумовлюють інтенсивну спрагу. Осмотичне зневоднення викликає також загущення крові, порушення мікроциркуляції, гіпоксію тканин та ризик тромбозів. Це посилює ураження ЦНС і є типовим ускладненням діабетичної гіперосмолярної коми. Саме характерна комбінація поліурії, гіперглікемії, вираженої спраги та неврологічних симптомів указує на гіперосмотичну дегідратацію як єдино правильний варіант відповіді. Інші типи дегідратацій або гідратацій не відповідають патогенезу осмотичного діурезу при цукровому діабеті та не можуть пояснити поєднання осмотичних, неврологічних і поліуричних симптомів, що робить гіперосмотичну дегідратацію єдиним коректним варіантом.