Випорожнення дитини, що хвоpiє на ентерит, емульгують у фізіологічному розчині і краплю емульсії наносять на елективне середовище: 10%-й жовточно-сольовий агар. Який фермент патогенності виявляється на цьому cepeдовищі?

Чому це правильна відповідь

Збудником ентериту в дітей, особливо харчових токсикоінфекцій, часто є Staphylococcus aureus, грампозитивна кокова бактерія, що розташовується гронами, без спороутворення, нерухома, має тонку пептидогліканову стінку з тейхоєвими кислотами, у патогенних штамів часто присутня капсула чи білок А як фактор уникнення фагоцитозу. На жовточно-сольовому агарі високий вміст NaCl (7,5–10%) селективно пригнічує зростання інших бактерій, а яєчний жовток є субстратом для виявлення лецитинази. Основним ферментом патогенності, що виявляється на цьому середовищі, є лецитиназа (фосфоліпаза C), яка гідролізує лецитин жовтика з утворенням нерозчинного дигліцериду, що призводить до появи зони помутніння чи опалесценції навколо колоній, часто з перламутровим блиском; інші фактори патогенності стафілокока включають ентеротоксини (термостабільні екзотоксини, що викликають блювання та діарею), коагулазу, гіалуронідазу, але саме лецитиназа дає характерну реакцію на жовточно-сольовому агарі, дозволяючи ідентифікувати патогенні штами. Патогенез стафілококового ентериту починається з аліментарного зараження продуктами, контамінованими ентеротоксин-продукуючими штамами (молоко, кремові вироби), токсин всмоктується в шлунку та тонкій кишці, стимулює вагусний нерв та блювотний центр, викликаючи гостру блювоту, діарею, інтоксикацію; лецитиназа сприяє локальному ураженню слизової, полегшуючи адгезію та поширення, імунна відповідь гуморальна з продукцією антитоксинів, але при харчовій інтоксикації симптоми розвиваються швидко через преформований токсин. Діагностика стафілококового ентериту базується на посіві випорожнень чи підозрілої їжі на жовточно-сольовий агар з виявленням колоній з зоною опалесценції (лецитиназа-позитивні), коагулаза-позитивних штамів, підтвердженням продукції ентеротоксину імуноферментним методом чи ПЛР генів ентеротоксинів; матеріалом є фекалії чи блювотні маси в гострий період, що диференціює від сальмонельозу (без лецитинази) чи клостридіальних інфекцій (інші ферменти). Імунітет при стафілококових токсикоінфекціях слабкий через дію преформованих токсинів, гуморальний з антитоксинами, але не запобігає повторним випадкам; вакцини проти стафілококового ентериту немає, профілактика включає гігієну приготування їжі, контроль носійства серед працівників харчування та термічну обробку продуктів. Варіант "Лецитиназа" є правильним, оскільки використання 10%-го жовточно-сольового агару з емульсією випорожнень безпосередньо спрямоване на виявлення зони опалесценції навколо колоній Staphylococcus aureus, що є класичною реакцією на продукцію лецитинази як маркера патогенності; це чітко відрізняє від гіалуронідази (виявляється в гіалуронатних середовищах), гемолізинів (на кров'яному агарі), стрептокінази (фібринолітична активність) чи коліцинів (інгібіція близьких штамів).