У пацієнта виявлено: знижений діурез, у плазмі крові - підвищена концентрація іонів Na+ і знижена концентрація іонів К+. Гіперсекреція якого гормону спостерігається у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Альдостерон зв’язується з мінералокортикоїдними рецепторами в головних клітинах дистальних канальців та збірних трубок нирок, активуючи транскрипцію генів, що кодують Na⁺/K⁺-АТФазу на базолатеральній мембрані та натрієві канали ENaC на апікальній. Це збільшує реабсорбцію Na⁺ та секрецію K⁺, підвищуючи концентрацію Na⁺ у плазмі та знижуючи K⁺ через екскрецію останнього. Регуляція відбувається на органному рівні в корі наднирників, де гіперсекреція альдостерону зменшує діурез за рахунок зростання реабсорбції Na⁺ та осмолярно зобов’язаної води в дистальних сегментах нефрону. Зниження екскреції K⁺ призводить до гіпокаліємії, а затримка Na⁺ викликає гіпернатріємію при збереженому об’ємі плазми. Механізм базується на електрогенній реабсорбції Na⁺ через ENaC, що створює негативний потенціал у просвіті трубки, фасилітуючи парацелюлярну реабсорбцію води та секрецію K⁺ через ROMK-канали. Гіперсекреція альдостерону посилює всі ці процеси, зменшуючи об’єм сечі та змінюючи електролітний баланс. Зворотний зв’язок у нормі реалізується через об’єм плазми та ренін-ангіотензинову систему, де зростання Na⁺ та об’єму пригнічує ренін, знижуючи секрецію альдостерону. При гіперсекреції цей зв’язок порушений, підтримуючи постійну затримку Na⁺ та екскрецію K⁺. Саме альдостерон безпосередньо викликає комбінацію зниженого діурезу, гіпернатріємії та гіпокаліємії через мінералокортикоїдні ефекти в нирках, тоді як інші гормони впливають на електроліти чи воду іншими шляхами.