Під час мікроскопії біоптату печінки виявлено гранульоми, які складаються зі плазматичних, лімфоїдних, гігантських багатоядерних клітин типу Пирогова-Лангханса, дрібних судин із ознаками ендо- і периваскуліту, трапляються осередки казеозного некрозу. Для якого захворювання характерні такі гранульоми?

Чому це правильна відповідь

Гранульоми при сифілісі є проявом специфічного інфекційно-імунного гранульоматозу, спричиненого Treponema pallidum, і характеризуються складним клітинним складом з переважанням плазмоцитів, лімфоцитів та великих багатоядерних гігантських клітин типу Пирогова-Лангханса. Формування гранульом пов’язане із гіперчутливістю сповільненого типу, яка розвивається внаслідок тривалої персистенції збудника в тканинах. Важливою відмінністю сифілітичного гранульоматозу є виражене ураження судинної стінки з розвитком облітеруючого ендартеріїту та периваскуліту, що лежить в основі ішемії та вторинного некрозу. Морфологічно ці гранульоми розташовуються в паренхімі та стромі органів, часто супроводжуються розростанням сполучної тканини, що зумовлює формування гуми з типово щільною фіброзною капсулою. Некроз у таких вузлах зазвичай має казеозний характер, але менш сухий та крихкий, ніж при туберкульозі, і обумовлений ішемією внаслідок судинного ураження. Плазмоцитарна інфільтрація є морфологічним маркером сифілісу, що відрізняє його від інших гранульоматозів. Патогенез включає тривалу персистенцію трепонем, поліклональну активацію В-лімфоцитів, продукцію IgG та IgM, що пояснює масивну присутність плазматичних клітин у вогнищі. Судинний компонент з ендартеріїтом є критичним, оскільки зумовлює прогресуючу ішемічну деструкцію тканин та формування хронічного некротично-фіброзного вогнища. Основними ускладненнями сифілітичних гранульом є прогресуючий фіброз, деформація органів, розрив гуми з формуванням виразок, а також залучення великих судин з ризиком аневризм та кровотеч. Для печінки характерні гуми з подальшим рубцюванням і порушенням архітектоніки паренхіми. Правильним є саме варіант «Сифілісу», оскільки в описі поєднуються плазмоцитарна інфільтрація, гігантські клітини Пирогова-Лангханса, ендо- і периваскуліт, а також осередки казеозного некрозу. Така комбінація є типовою саме для сифілітичних гранульом, на відміну від туберкульозу, де характерні епітеліоїдні клітини та виражений казеоз без плазмоцитарного компоненту, і від інших інфекцій з іншим клітинним профілем.