В приймальне відділення доставлено хворого у непритомному стані. Шкіра холодна, зіниці звужені, дихання з утрудненням, відзначається періодичність по типу Чейна-Стокса, артеріальний тиск знижений, сечовий міхур переповнений. Отруєння якою речовиною найбільш вірогідне?

Чому це правильна відповідь

Описана клінічна картина є класичною для гострого отруєння наркотичними анальгетиками, насамперед опіоїдами, що реалізують свій ефект через активацію μ-опіоїдних рецепторів у центральній нервовій системі та периферичних тканинах. Це фармакологічний процес рецепторного типу з переважно центральною дією, який призводить до глибокого пригнічення життєво важливих центрів довгастого мозку, зокрема дихального та судинорухового. Основний механізм дії наркотичних анальгетиків полягає в агоністичній взаємодії з μ-рецепторами, асоційованими з Gi/o-білками. Це призводить до пригнічення аденілатциклази, зниження внутрішньоклітинного рівня cАМФ, відкриття калієвих каналів і закриття потенціалзалежних кальцієвих каналів. У нейронах дихального центру це зумовлює зменшення чутливості до CO₂ і гіпоксії, що клінічно проявляється пригніченим, неритмічним диханням аж до періодичного типу Чейна–Стокса та розвитку дихальної недостатності. Характерною ознакою опіоїдного отруєння є різко виражений міоз, який виникає внаслідок стимуляції ядер окорухового нерва через центральні механізми. Поєднання міозу з пригніченням дихання і порушенням свідомості утворює так звану "опіоїдну тріаду", яка має високу діагностичну специфічність. Додатково опіоїди пригнічують симпатичний тонус і активують парасимпатичні впливи, що пояснює зниження артеріального тиску та холодну, бліду шкіру. З фармакокінетичної точки зору багато наркотичних анальгетиків добре проникають через гематоенцефалічний барʼєр завдяки високій ліпофільності. Метаболізуються вони переважно в печінці з утворенням активних або токсичних метаболітів, а при передозуванні відбувається кумуляція центральних ефектів. Порушення сечовипускання у вигляді переповненого сечового міхура зумовлене пригніченням сакральних парасимпатичних рефлексів і підвищенням тонусу сфінктерів, що є типовим для μ-опіоїдної дії. Регуляція ефекту опіоїдів включає швидкий розвиток толерантності та фізичної залежності, однак при гострому отруєнні вирішальним є безпосереднє пригнічення центрів життєзабезпечення. Клінічно саме такий механізм найкраще пояснює поєднання непритомності, дихальної недостатності, міозу, гіпотензії та затримки сечі, що робить варіант отруєння наркотичними анальгетиками найбільш обґрунтованим і патогенетично вірним.