До інфекційної лабораторії надійшли випорожнення пацієнта з діагнозом холера. Який метод мікробіологічної діагностики потрібно застосувати, щоб підтвердити чи спростувати цей діагноз?

Чому це правильна відповідь

Vibrio cholerae є грамнегативною вигнутою паличкоподібною бактерією у формі коми або легкого спіралеподібного завитка, з монополярним джгутиком, що забезпечує активну рухливість типу «падаючої зірки», не утворює спор чи капсули, факультативний анаероб, оксидазопозитивний, росте на лужних середовищах (pH 8–9). Збудник належить до серогруп O1 та O139 за O-антигеном, біовари класичний та Ель-Тор відрізняються за гемолізом та поліморфізмом. Клітинна стінка містить ліпополісахарид як ендотоксин, але основний фактор патогенності – холерний токсин. Основними факторами патогенності є холерний ентеротоксин (CT), кодований профагом CTX, що складається з субодиниць A та B, де B зв'язується з GM1-рецепторами ентероцитів, а A активує аденілатциклазу з підвищенням цАМФ, масивною секрецією електролітів та води. Додаткові фактори – зона адгезії (Tcp-пілі), муциназа, протеази та сидерофорні системи. Збудник має тропність до тонкої кишки, не інвазує тканини, викликає незапальне ураження. Патогенез холери починається з фекально-орального проникнення великої дози вібріонів з водою чи їжею, виживання в кислому середовищі шлунка завдяки лужному pH випорожнень, адгезії в тонкій кишці, продукцією токсину з гіперсекрецією води та електролітів без пошкодження епітелію. Клінічна картина – рясний водянистий пронос типу рисового відвару, блювання, дегідратація до шоку без лихоманки чи болю. Імунна відповідь гуморальна з секреторним IgA та антитоксичними антитілами, вроджена обмежена через неінвазивність. Діагностика холери в гострий період базується на бактеріологічному методі: посів випорожнень на лужний пептонну воду для збагачення з утворенням поверхневої плівки, подальший пересів на TCBS-агар чи лужний агар з виділенням жовтих колоній, що ферментують сахарозу, підтвердженням оксидази, аглютинацією з O1- та O139-сироватками. Бактеріоскопія в темному полі чи з іммобілізацією сироваткою є орієнтовною, але не остаточною через подібність з іншими вібріонами. Серологічні методи та ПЛР застосовуються для ретроспективного чи швидкого підтвердження. У задачі надійшли випорожнення пацієнта з підозрою на холеру, тому для остаточного підтвердження чи спростування діагнозу необхідний саме бактеріологічний метод з виділенням культури та ідентифікацією серогрупи, оскільки клінічна картина неспецифічна, а бактеріоскопія лише припущення. Цей метод забезпечує етіологічний доказ з диференціацією від нехолерних вібріонів та інших ентеропатогенів. Інші методи або неможливі (вірусологічний), або недостатні для первинного підтвердження. Імунітет після холери гуморальний з антитоксичними та антибактерійними антитілами, тривалий проти гомологічного серовару. Існують пероральні вакцини на основі інактивованих вібріонів з субодиницею B токсину (Dukoral) чи живої атенуйованої (Vaxchora). Специфічна профілактика – вакцинація в ендемічних зонах, неспецифічна – санітарний контроль води та їжі.