MedOnline Тренуватись онлайн

Пацієнтці з діагнозом: ішемічна хвороба серця, призначено ацетилсаліцилову кислоту. Синтез якої ендогенної речовини зумовлює антиагрегантну дію цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Антиагрегантна дія ацетилсаліцилової кислоти при ішемічній хворобі серця пов’язана з гальмуванням тромбоцитарної активації, агрегації та вазоконстрикції, які є ключовими патогенетичними ланками тромбозу коронарних артерій. Центральним для цього ефекту є пригнічення синтезу тромбоксану A2 у тромбоцитах, оскільки саме тромбоксан A2 є основним ендогенним медіатором, що посилює агрегацію тромбоцитів і звуження судин у місці ушкодження ендотелію. Отже, антиагрегантний ефект препарату зумовлений саме зменшенням утворення тромбоксану A2, і це є ключовою фармакологічною ознакою ацетилсаліцилової кислоти у кардіопротекції. На молекулярному рівні ацетилсаліцилова кислота є інгібітором циклооксигенази, причому у тромбоцитах вона ацетилює фермент незворотно, блокуючи перетворення арахідонової кислоти на циклічні ендопероксиди, з яких утворюються тромбоксан A2 та інші простаноїди. Оскільки тромбоцити не мають ядра і не здатні синтезувати нові молекули циклооксигенази, пригнічення синтезу тромбоксану A2 зберігається протягом усього життя тромбоцита. Саме ця незворотність і тривалість ефекту пояснюють, чому навіть відносно малі дози препарату забезпечують стійке пригнічення агрегації. Тромбоксан A2, що синтезується тромбоцитами, діє на тромбоксанові рецептори з подальшою активацією внутрішньоклітинних сигнальних каскадів, які підвищують внутрішньоклітинний Са2+ і запускають зміну форми тромбоцитів, експресію глікопротеїнових рецепторів для фібриногену та вивільнення гранул, що посилює агрегацію. Паралельно тромбоксан A2 спричиняє вазоконстрикцію, погіршуючи коронарний кровообіг у зоні атеросклеротичної бляшки. Тому зниження його утворення безпосередньо зменшує тромботичний потенціал крові та ризик оклюзії коронарної артерії. Фармакокінетично для антиагрегантної дії важливо, що ацетилсаліцилова кислота після всмоктування в портальному кровотоці контактує з тромбоцитами і швидко ацетилює тромбоцитарну циклооксигеназу. Відсутність потреби у підтримці високих плазмових концентрацій для тривалої антиагрегації пояснюється незворотною блокадою ферменту в тромбоцитах. Це також визначає клінічно значущі взаємодії з іншими препаратами, які можуть конкурентно впливати на доступ до активного центру циклооксигенази або підвищувати ризик кровотеч при комбінуванні з антикоагулянтами чи іншими антиагрегантами. Клінічно антиагрегантний ефект ацетилсаліцилової кислоти використовується для первинної та вторинної профілактики тромботичних подій при ІХС, після інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії та після стентування. Побічні ефекти, пов’язані з її механізмом, включають підвищення ризику кровотеч і ушкодження слизової шлунка, оскільки циклооксигеназний шлях простаноїдів має значення для захисту слизової та регуляції гемостазу. У межах цього тесту ключовим є чіткий причинно-наслідковий зв’язок: препарат пригнічує циклооксигеназу в тромбоцитах, унаслідок чого знижується синтез тромбоксану A2, і саме це зумовлює антиагрегантну дію.

Чому інші варіанти не підходять

Простагландину I2 (простацикліну)
Простациклін синтезується переважно ендотелієм і є фізіологічним антагоністом тромбоксану A2, оскільки гальмує агрегацію тромбоцитів і викликає вазодилатацію. Ацетилсаліцилова кислота не посилює, а навпаки може пригнічувати синтез простаноїдів через блокаду циклооксигенази, тому антиагрегантний ефект не пояснюється підвищенням утворення простацикліну. У задачі йдеться про ендогенну речовину, синтез якої пригнічується і саме це дає антиагрегацію, що не відповідає простацикліну.
Лейкотрієнів
Лейкотрієни утворюються з арахідонової кислоти через ліпооксигеназний шлях, а не через циклооксигеназу, і беруть участь переважно в запаленні та бронхоконстрикції. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи циклооксигеназу, не є прямим інгібітором синтезу лейкотрієнів, а антиагрегантна дія не пов’язана з цими медіаторами. Тому вибір лейкотрієнів не узгоджується з механізмом антитромбоцитарного ефекту препарату.
Простагландину E1
Простагландин E1 належить до простаноїдів і може чинити вазодилатуючі та антиагрегантні ефекти, але він не є ключовим тромбоцитарним медіатором агрегації. Ацетилсаліцилова кислота реалізує кардіопротекцію через пригнічення тромбоцитарного тромбоксану A2, а не через специфічне гальмування PGE1 як провідної ланки агрегації. Отже, цей варіант не відповідає основному патогенетичному механізму антитромбоцитарної дії ацетилсаліцилової кислоти.
Простагландину E2
Простагландин E2 синтезується в багатьох тканинах і відіграє важливу роль у запаленні, болю та регуляції шлункового захисту, але не є основним тромбоцитарним фактором, що запускає агрегацію. Хоч ацетилсаліцилова кислота може зменшувати синтез PGE2, це пов’язано переважно з її аналгетичним та протизапальним ефектами, а не з антиагрегантною дією. У контексті ІХС визначальним є саме зниження тромбоксану A2, тому PGE2 не підходить.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Лікарські засоби, що впливають на гемопоез та гемостаз