Пацієнту з діагнозом: гіпертонічна хвороба (АТ - 200/110 мм рт. ст.) серед препаратів комплексної терапії лікар призначив анаприлін (пропранолол). За 2 тижні після початку приймання цього лікарського засобу, пацієнт почав скаржитися на відчуття задухи та ускладнене дихання. Що є можливою причиною ускладнень і яку тактику потрібно вибрати в цій ситуації?

Чому це правильна відповідь

Пропранолол (анаприлін) є неселективним β-адреноблокатором, що блокує як β1-, так і β2-адренорецептори. Блокада β2-рецепторів гладенької мускулатури бронхів призводить до зниження внутрішньоклітинного цАМФ, підвищення вивільнення кальцію з саркоплазматичного ретикулуму та скорочення бронхіальної мускулатури, що клінічно проявляється бронхоспазмом і відчуттям задухи. Цей ефект особливо виражений у пацієнтів із прихованою бронхіальною гіперреактивністю або в осіб, які раніше перенесли бронхообструктивні стани, і може виникати навіть без клінічно вираженої бронхіальної астми. Саме неселективність пропранололу пояснює появу дихальних ускладнень через 2 тижні регулярного прийому, коли кумулятивний ефект блокади β2-рецепторів стає достатнім для розвитку клінічних проявів. Фармакодинамічно пропранолол рівною мірою блокує β1-рецептори серця (зменшення ЧСС, скоротливості міокарда, провідності) і β2-рецептори бронхів та судин, тому при артеріальній гіпертензії його застосування обмежене пацієнтами без бронхолегеневої патології. При появі бронхоспазму тактика полягає в негайній заміні неселективного β-блокатора на кардіоселективний β1-адреноблокатор (атенолол, метопролол, бісопролол, небіволол), у яких афінність до β1-рецепторів у 20–100 разів вища, ніж до β2-рецепторів, що дозволяє зберегти антигіпертензивний ефект без ризику бронхообструкції. Селективні β1-блокатори при терапевтичних дозах практично не впливають на тонус бронхів навіть у пацієнтів із легкою бронхіальною астмою чи ХОЗЛ. Клінічно неселективні β-адреноблокатори (пропранолол, надолол, тимолол) протипоказані при будь-яких бронхообструктивних станах, тоді як селективні β1-блокатори є безпечними і входять до стандартів лікування артеріальної гіпертензії, ІХС та хронічної серцевої недостатності навіть при супутній бронхіальній астмі легкого перебігу. Саме заміна на селективний β1-адреноблокатор усуває побічний ефект, зберігаючи терапевтичну користь.