На основі клінічних даних хворому поставлено попередній діагноз – гострий панкреатит. Вкажіть біохімічний тест, який підтверджує цей діагноз.

Чому це правильна відповідь

Гострий панкреатит характеризується масивним некрозом ацинарних клітин підшлункової залози з руйнуванням мембран та вивільненням великої кількості травних ферментів у кров. Найчутливішим і найспецифічнішим лабораторним маркером є різке підвищення активності α-амілази в сироватці крові (зазвичай у 5–20 разів вище норми вже через 2–12 годин від початку болю). α-Амілаза (1,4-α-D-глюканглюканогідролаза) синтезується виключно в ацинарних клітинах підшлункової залози (панкреатична ізоамілаза P-типу) та слинних залозах (S-тип); у нормі її активність у крові становить <100–120 Од/л, 60–70 % з яких — слинна ізоформа. При гострому панкреатиті частка панкреатичної ізоамілази зростає до 80–90 %, що підтверджується імуноінгібіторним методом або електрофорезом. Підвищення триває 3–5 діб, потім активність знижується через швидке виведення нирками (кліренс амілази/креатиніну зростає). Одночасно підвищується активність ліпази (у 10–50 разів), яка має ще вищу специфічність і довше діагностичне вікно (7–14 діб). Клінічно різке зростання активності амілази крові (>3 рази вище верхньої межі норми) за наявності типового болю в епігастрії та/або нудоти є достатньою умовою для діагнозу гострого панкреатиту за Atlanta criteria. Саме активність амілази крові є найпоширенішим і швидким біохімічним тестом для підтвердження гострого панкреатиту, тоді як інші ферменти (амінотрансферази, кисла чи лужна фосфатаза, креатинін) підвищуються при інших патологіях і не є специфічними.