Пацієнт скаржиться на діарею, метеоризм після вживання білкової їжі, що свідчить про порушення травлення білків та їх посилене гниття. Яка з нижченаведених речовин є продуктом цого процесу в кишечнику?

Чому це правильна відповідь

Діарея та метеоризм після білкової їжі свідчать про порушення порожнинного та/або мембранного травлення білків з надмірним надходженням неперетравлених пептидів і амінокислот у товсту кишку, де мікрофлора (Clostridium spp., Bacteroides, Proteus, E. coli) здійснює їх гнильну деградацію. Ключовим продуктом гниття ароматичної амінокислоти L-триптофану є індол. Механізм утворення: спочатку триптофан дезамінується та декарбоксилюється з утворенням триптаміну, а потім триптамін під дією триптофанази (піридоксальфосфат-залежний фермент) розщеплюється на індол, піровиноградну кислоту та аміак. Індол частково всмоктується в кров, у печінці окиснюється до індоксилу і кон’югується з сірчаною або глюкуроновою кислотою з утворенням індикану (індоксилсульфату), який екскретується з сечею. Надмірне утворення індолу та інших продуктів гниття (скатол, фенол, крезол, індолілпропіонова кислота) при дисульфіди, сірководень призводить до подразнення слизової оболонки товстої кишки, посилення перистальтики (діарея) та газоутворення (метеоризм). При тяжкому дисбактеріозі та гнильній диспепсії концентрація індолу та скатолу в калі різко зростає, а індикану в сечі — до 100–200 мг/добу (норма <20 мг/добу). Регуляція гнильних процесів залежить від надходження неперетравленого білка в товсту кишку: при недостатності протеаз підшлункової залози (хронічний панкреатит, муковісцидоз) або мальабсорбції пептидаз щіткової облямівки (целюліакія, ентеропатія) кількість субстратів для мікробного розкладання зростає. Саме індол є найхарактернішим і найбільш специфічним кінцевим продуктом гнильного розкладання білків у кишечнику, що відрізняє його від інших варіантів.