До якої патології можуть призвести спадкові розлади всмоктування в кишечнику і реабсорбції в ниркових канальцях триптофану та інших нейтральних кислот?

Чому це правильна відповідь

Хвороба Хартнупа — аутосомно-рецесивне порушення транспорту нейтральних моноаміно-монокарбонових кислот (триптофан, фенілаланін, тирозин, лейцин, ізолейцин, валін, аланін, серину, треонін, гістидин, глутамін, аспарагін) через мутації гена SLC6A19 (B⁰AT1) на апікальній мембрані ентероцитів тонкого кишечнику та проксимальних канальців нирок. Дефект призводить до різкого зниження всмоктування цих амінокислот у кишечнику та їх масивної втрати з сечею (нейтральна аміноацидурія). Найкритичнішим є дефіцит триптофану — основного попередника НАД/НАДФ (через кінуреніновий шлях) та серотоніну. При зниженні надходження триптофану печінка не може підтримувати достатній синтез НАД⁺, що порушує окисно-відновні реакції (гліколіз, цикл Кребса, дихальний ланцюг), а також синтез серотоніну в ЦНС та ентерохромафінних клітинах кишечнику. Нестача НАД призводить до пелагроподібних симптомів (фоточутливий дерматит на відкритих ділянках шкіри через порушення репарації ДНК та накопичення кінуреніну), мозочкових розладів (атаксія, тремор), психічних порушень (депресія, галюцинації) та диспепсії (діарея). Клінічно хвороба проявляється періодичними загостреннями після сонячного світла, стресу або інфекцій, коли потреба в НАД зростає. Діагностика базується на виявленні масивної нейтральної аміноацидурії (особливо індолільних похідних триптофану — індоліл-3-оцтова, індоліл-3-молочна кислота) при нормальному рівні амінокислот у плазмі. Тому саме хвороба Хартнупа є єдиною патологією серед перелічених, що зумовлена спадковим дефектом транспортера нейтральних амінокислот і призводить до характерної клінічної картини через вторинний дефіцит триптофану та його метаболітів.