Хворому на активну форму туберкульозу призначили ізоніазид. Який вітамінний препарат необхідно застосовувати для профілактики побічної дії ізоніазиду?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є структурним аналогом піридоксину і конкурентно пригнічує фермент піридоксинфосфокіназу, порушуючи утворення активної форми вітаміну B6 — піридоксаль-5-фосфату (П5Ф). П5Ф є коферментом понад 100 ферментативних реакцій, зокрема трансамінування, декарбоксилювання та рацемізації амінокислот. Найкритичнішим є пригнічення глутаматдекарбоксилази в ЦНС, що призводить до зниження синтезу ГАМК — основного гальмівного медіатора. Зниження рівня ГАМК викликає гіперзбудливість нейронів, судомні напади, периферичну нейропатію (аксональну дегенерацію сенсорних і моторних нервів) та пелагроподібний синдром (глосит, хейліт, сидеробластна анемія). Одночасне призначення піридоксину гідрохлориду (вітаміну B6) усуває дефіцит П5Ф, відновлює синтез ГАМК і запобігає всім нейротоксичним проявам ізоніазиду без зниження його протитуберкульозної активності. Фармакодинамічно піридоксин є проліками, що перетворюється в печінці та еритроцитах у піридоксаль-5-фосфат. При лікуванні ізоніазидом його призначають профілактично всім пацієнтам, особливо при факторах ризику (алкоголізм, цукровий діабет, вагітність, недоїдання, ВІЛ), оскільки ізоніазид індукує функціональний дефіцит вітаміну B6 навіть при нормальному харчовому статусі. Піридоксин не впливає на антибактеріальну дію ізоніазиду, бо останній діє через інгібування синтезу міколових кислот у Mycobacterium tuberculosis за участі каталази-пероксидази KatG. Клінічно профілактичне призначення піридоксину гідрохлориду є обов’язковим компонентом стандартної протитуберкульозної терапії при застосуванні ізоніазиду згідно з рекомендаціями ВООЗ і національних протоколів, оскільки саме цей вітамін запобігає найнебезпечнішому побічному ефекту — периферичній нейропатії та судомам, що виникають виключно через дефіцит піридоксальфосфату.