В альпініста, який піднявся на висоту 5200 м, розвинувся газовий алкалоз. Що є причиною розвитку цього патологічного стану?

Чому це правильна відповідь

Підйом на висоту 5200 м викликає гіпобаричну гіпоксію з падінням парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі. Це стимулює периферичні хеморецептори каротидних і аортальних тілець, які через афферентні нерви активують дихальний центр довгастого мозку. Результатом є рефлекторна гіперветиляція з підвищенням частоти та глибини дихання для збільшення альвеолярної вентиляції та насичення гемоглобіну киснем. Гіперветиляція інтенсивно видаляє CO2 з альвеол, знижуючи PaCO2 (гіпокапнія). Зменшення концентрації вуглекислоти в крові зсуває рівновагу CO2 + H2O ⇌ H2CO3 ⇌ H+ + HCO3- вліво, зменшуючи концентрацію H+, що підвищує рН крові та викликає респіраторний алкалоз. Газовий алкалоз є первинним респіраторним через надмірне видалення CO2 при нормальній або підвищеній продукції в тканинах. Клінічно газовий алкалоз проявляється запамороченням, парестезіями, тетанією через зниження іонізованого Ca2+ (зв’язування з альбуміном при алкалозі), тахіпное. Функціонально компенсаторно нирки посилюють екскрецію HCO3- для нормалізації рН, але на висоті процес повільний. Ускладнення включають церебральну вазоконстрикцію з гіпоперфузією мозку, посилення гіпоксії тканин та ризик гострої гірської хвороби з набряком мозку чи легенів при подальшому підйомі. Саме гіперветиляція легенів є правильним варіантом, оскільки вона є безпосередньою причиною гіпокапнії та респіраторного алкалозу на висоті; причинно-наслідковий зв’язок — гіпоксія → стимуляція хеморецепторів → гіперветиляція → зниження PaCO2 → підвищення рН, на відміну від гіповентиляції (викликає ацидоз) чи гіперкапнії (респіраторний ацидоз).