У чоловіка віком 52 роки спостерігаються лихоманка та біль у суглобах. Обидва перші плюсно-фалангові суглоби деформовані, набряклі, почервонілі. Сечова кислота у крові висока. Пацієнту діагностовано подагру. Який основний патогенетичний фактор розвитку цього захворювання?

Чому це правильна відповідь

Це порушення належить до метаболічних розладів, що пов’язані з дисбалансом пуринового обміну. Гіперурикемія – це стійке підвищення рівня сечової кислоти в крові, яке створює умови для кристалізації уратів у тканинах, особливо в суглобах. При перевищенні порогу розчинності сечова кислота осідає у вигляді моноурату натрію, запускаючи запалення та утворення подагричних тофусів. Це є центральним патогенетичним механізмом розвитку подагри. На молекулярному рівні кристали уратів активують NLRP3-інфламасому в макрофагах, що приводить до вивільнення інтерлейкіну-1β, потужного пірогенного та прозапального цитокіну. Це стимулює рекрутинг нейтрофілів, дегрануляцію, вивільнення протеїназ і реактивних форм кисню, що формує гострий подагричний артрит із сильним болем, набряком і почервонінням суглоба. Запалення спричиняє ушкодження тканин, що додатково підсилює місцеву реакцію. Клінічно подагра найчастіше уражає перший плюсно-фаланговий суглоб стопи, тому що нижча температура периферичних тканин сприяє кристалізації моноурату натрію. Пацієнт має всі типові прояви: гострий біль, набряк, почервоніння та лихоманку, спричинену IL-1β та іншими медіаторами запалення. Гіперурикемія є необхідною умовою для виникнення цього процесу — без неї кристали не утворюються, а запалення не запускається. Наслідками тривалої гіперурикемії є формування тофусів, прогресуюче руйнування суглобових поверхонь, хронічний подагричний артрит і нефропатії, включно з утворенням уратних каменів у нирках. Такі ускладнення є прямим результатом тривалого перенасичення тканин сечовою кислотою та її кристалізації. Цей варіант правильний, оскільки саме підвищення рівня сечової кислоти є ключовою причиною утворення кристалів уратів і запуску імунозапального каскаду. Інші варіанти не беруть участі в пуриновому обміні та не мають відношення до механізму розвитку подагри.