Чоловік 55-ти років, що скаржиться на біль в ділянці нирок, надійшов в лікарню. В ході ультразвукового обстеження пацієнта виявлено наявність ниркових каменів. Наявність в сечі якої з наведених речовин є найімовірнішою причиною утворення каменів у цього пацієнта?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку йдеться про порушення обміну пуринів, яке призводить до накопичення сечової кислоти в організмі та її екскреції з сечею. Сечова кислота є кінцевим продуктом катаболізму пуринових нуклеотидів і має низьку розчинність при кислих значеннях рН, тому при підвищенні її концентрації в сечі створюються умови для кристалізації та утворення уратних каменів. Це класичний механізм уратної нефролітіазу. Молекулярною основою є екзогенне або ендогенне збільшення продукції пуринів, зниження активності ферментів їх катаболізму або порушення екскреції нирками. При перевищенні розчинності солей сечової кислоти формується перенасичення, яке сприяє нуклеації кристалів. Крім того, зниження рН сечі істотно підвищує схильність до випадіння уратів в осад, оскільки недисоційована форма сечової кислоти набагато менш розчинна. На клітинному рівні урати можуть індукувати локальне запалення, активуючи макрофаги і NLRP3 інфламасому, що поглиблює ушкодження епітелію і сприяє подальшій кристалізації. Це створює порочне коло, коли запалення і кристали стимулюють одне одного, підтримуючи нефролітіаз. Клінічно уратні камені часто формуються при подагрі, метаболічному синдромі, ожирінні, високому споживанні м’яса та алкоголю, а також при зневодненні. Пацієнт може скаржитися на біль у ділянці нирок через механічну травму слизової, спазм або обструкцію сечовивідних шляхів. До ускладнень належать гідронефроз, інфекції, гостра ниркова недостатність. Саме сечова кислота є найбільш ймовірною причиною у цього пацієнта, оскільки вона безпосередньо бере участь у формуванні каменів, на відміну від інших речовин, які або не здатні утворювати конкременти, або не мають патогенетичної ролі в нефролітіазі.