У мікропрепараті виготовленому з пунктату регіонарного лімфовузла пацієнта, зафарбованому за Романовським-Гімзою, лікар виявив тонкі мікроорганізми з 12-14 рівномірними завитками з гострими кінцями довжиною 10-13 мкм блідо-рожевого кольору. Збудника якої інфекційної хвороби виявлено?

Чому це правильна відповідь

Treponema pallidum є спірохетою, тонкою спіралеподібною бактерією довжиною 6–20 мкм (зазвичай 10–13 мкм) і товщиною 0,1–0,18 мкм, з 8–14 (часто 12–14) регулярними щільними завитками з гострими кінцями, рухомою завдяки аксіальним філаментам. Клітинна стінка тонка з зовнішньою мембраною, подібною до грамнегативних бактерій, але фарбується слабо, блідо-рожевим кольором за Романовським-Гімзою, не має спор, капсули чи джгутиків у класичному розумінні. Збудник строго аеробний чи мікроаерофільний, не культивується на штучних середовищах, зберігає життєздатність лише в організмі людини чи кролика. Основними факторами патогенності T. pallidum є поверхневі білки (TpN47, TpN17) для адгезії, гіалуронідаза для проникнення в тканини, здатність покриватися білками господаря для уникнення імунної відповіді та тропність до ендотелію судин і сполучної тканини. Токсинів чи потужних ферментів агресії не продукує, патогенність зумовлена хронічним запаленням та імунним ушкодженням. Збудник передається статевим шляхом, вертикально чи рідко через кров. Патогенез сифілісу починається з проникнення через мікротравми слизових чи шкіри, локального розмноження з утворенням первинного афекту (твердий шанкр) та регіонарного лімфаденіту. Дисемінація гематогенним шляхом призводить до вторинного сифілісу з висипом та ураженням судин, третинний період характеризується гуммами та серцево-судинними ураженнями через хронічне запалення. Вроджена імунна відповідь обмежена через маскування антигенів, набутий імунітет частковий з формуванням гранулем у пізніх стадіях. Діагностика сифілісу в первинній стадії базується на взятті матеріалу з шанкру чи пунктату регіонарного лімфовузла для темнопольної мікроскопії (характерний коркотягоподібний рух) чи фарбування за Романовським-Гімзою з виявленням блідо-рожевих спірохет з регулярними завитками. Серологічні методи (РВР, РПГА, ІФА, РІФ) є ключовими для скринінгу та підтвердження, ПЛР застосовується для виявлення ДНК у матеріалі. Диференціювати допомагає саме морфологія з регулярними щільними завитками від лептоспір (гачкоподібні кінці) чи борелій (нерівномірні завитки). Імунітет при сифілісі частковий, переважно клітинний з гіперчутливістю уповільненого типу в пізніх стадіях, гуморальні антитіла (реагіни та специфічні) не забезпечують стерильного захисту. Післяінфекційний імунітет нестійкий, можливі реінфекції. Специфічної вакцини немає через антигенну варіабельність, профілактика включає лікування пеніциліном, скринінг та бар’єрну контрацепцію. Саме варіант сифілісу є правильним, оскільки ключова ознака в мікропрепараті — тонкі спірохети з 12–14 рівномірними завитками, гострими кінцями, довжиною 10–13 мкм та блідо-рожевим фарбуванням за Романовським-Гімзою — є патогномонічною для Treponema pallidum. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що регулярні щільні завитки та слабке фарбування зумовлені тонкою стінкою та низьким вмістом пептидоглікану, що дозволяє виявити збудник у пунктаті лімфовузла на ранній стадії. Цей збудник чітко відмежовується від борелій (нерівномірні завитки, поворотний тиф), лептоспір (гачкоподібні кінці) чи внутрішньоклітинних паразитів (лейшманії, трипаносоми).