У крові пацієнта вміст глюкози натщесерце був 5,65 ммоль/л, через 1 годину після цукрового навантаження становив 8,55 ммоль/л, а через 2 години – 4,95 ммоль/л. Такі показники характерні для:
- А Хворого з тиреотоксикозом
- Б Хворого з інсулінозалежним цукровим діабетом
- В Хворого з прихованим цукровим діабетом
- Г Здорової людини Правильна
- Д Хворого з інсуліннезалежним цукровим діабетом
Чому це правильна відповідь
У цьому випадку описано перебіг стандартного перорального глюкозотолерантного тесту, який дозволяє оцінити здатність організму підтримувати гомеостаз глюкози та функцію інсулінової відповіді. Початковий рівень глікемії в межах 5,65 ммоль/л належить до нормального діапазону натще. Після навантаження глюкозою рівень глікемії закономірно підвищується, і показник 8,55 ммоль/л через 1 годину вважається фізіологічною реакцією, що відображає швидке всмоктування глюкози та стимуляцію секреції інсуліну. На молекулярному рівні підвищення глікемії стимулює β-клітини підшлункової залози до секреції інсуліну через активацію рецептора GLUT2, збільшення внутрішньоклітинного АТФ/АДФ, блокування калієвих каналів та входу Ca²⁺, що запускає екзоцитоз. Інсулін збільшує експресію та транспортування GLUT4 у тканини-мішені, активує глікогенез, пригнічує глюконеогенез і ліполіз, що приводить до зниження глікемії. До другої години тесту рівень глюкози 4,95 ммоль/л знаходиться нижче початкового, що демонструє ефективність інсулінового контролю та високу чутливість периферичних тканин до інсуліну. Це означає, що глюкоза швидко утилізується клітинами, а механізми зниження глікемії (глікогенез, гліколіз) працюють адекватно. Відсутність гіперглікемії після навантаження виключає інсулінову недостатність або інсулінорезистентність. Клінічно нормальна крива толерантності характеризується тимчасовим піком глюкози на 30–60 хвилині та нормалізацією рівня до вихідних значень протягом 2 годин. Її порушення свідчить або про дефіцит інсуліну, або про резистентність до нього, або про підсилений глюкагоновий вплив. У цьому випадку жоден із патологічних векторів не реалізується. Таким чином, динаміка глікемії вказує на адекватну секрецію інсуліну, високу чутливість тканин до нього, ефективне гальмування глюконеогенезу та швидку утилізацію глюкози, що повністю відповідає стану "Здорової людини" і виключає патологію обміну вуглеводів.