У крові чоловіка 26 років виявлено 18% еритроцитів сферичної, сплощеної, кулеподібної та остистої форми. Інші еритроцити були у формі двоввігнутих дисків. Як називається таке явище?

Чому це правильна відповідь

Описане явище належить до порушень морфології еритроцитів, але в даному випадку йдеться не про патологію, а про фізіологічний варіант норми. У периферичній крові здорової людини нормальні еритроцити становлять більшість популяції, однак не всі клітини мають ідеальну двоввігнуту дископодібну форму. Невеликий відсоток еритроцитів різної форми — сферичних, овальних, сплощених або з незначними виступами — може виявлятися у здорових осіб і не супроводжується порушенням газообміну або гемолізом. Це пов’язано зі структурною пластичністю мембрани еритроцитів та фізіологічними варіаціями цитоскелету. На клітинному рівні мембрана еритроциту містить спектрин, анкірін, актин та інші білки, що визначають її механічну стійкість і здатність до деформації. В нормі окремі клітини можуть мати локальні дефекти цитоскелету або невеликі зміни співвідношення поверхні до об'єму, що спричиняє різноманітність форм, але не веде до порушення функції. Такі еритроцити не схильні до прискореного руйнування і мають нормальну тривалість життя. Важливо, що пойкілоцитоз — це термін, що означає різноманітність форм еритроцитів, на відміну від анізоцитозу, який описує різноманітність розмірів. У нормі невеликий пойкілоцитоз (до 20%) може бути присутнім у здорових людей і є проявом фізіологічної варіабельності популяції еритроцитів. Це не супроводжується гемолітичною анемією або порушенням мікроциркуляції. Через відсутність системних проявів, нормальний показник гемоглобіну та гематокриту, відсутність ознак гемолізу або дисфункції еритроцитів, такий стан не розглядається як патологія. На відміну від патологічних форм, фізіологічний пойкілоцитоз не є маркером дефекту мембранних білків, не супроводжується змінами в кістковому мозку та не потребує корекції. Тому правильним є термін «фізіологічний пойкілоцитоз», оскільки виявлені зміни не перевищують межі норми та відображають природну морфологічну варіабельність без порушення функції. Інші варіанти відповіді або описують патологію, або відносяться до інших типів морфологічних змін, що не відповідає клінічним даним.