У біоптаті дужок м'якого піднебіння, який взяли на аналіз через підозру на пухлину (макроскопічно визначалася виразка зі щільним дном), виявлено некроз слизової оболонки з інфільтрацією підслизового шару лімфоцитами, епітеліоїдними клітинами, плазматичними клітинами, поодинокими нейтрофілами, наявність вираженого ендо- та периваскуліту. Для якого захворювання характерні ці симптоми?

Чому це правильна відповідь

Первинний сифіліс є інфекційним захворюванням, спричиненим Treponema pallidum, що на стадії первинного афекту проявляється розвитком твердого шанкра та специфічного гранулематозного запалення. На місці впровадження збудника формується виразка з щільним фіброзним дном унаслідок вираженої проліферативної реакції строми, яка поєднується з некрозом поверхневих структур. Це відображає поєднання первинної деструкції тканин через мікробну інвазію та активацію імунної відповіді з формуванням гранульом, проте не таких, як при туберкульозі, а з характерними для сифілісу клітинними елементами. Макроскопічно типовою є виразка з щільним, інфільтрованим дном та незначною кількістю ексудату. Мікроскопічно спостерігається некроз епітелію, під яким розташовується виражена інфільтрація із лімфоцитів, плазмоцитів та епітеліоїдних клітин. Для первинного сифілісу характерна наявність поодиноких нейтрофілів, що свідчить про певний ексудативний компонент, однак основний характер процесу є гранулематозно-продуктивним з перевагою плазмоцитарної та лімфоцитарної інфільтрації. Однією з ключових ознак первинного сифілісу є ендо- та периваскуліт, що відображає специфічне ураження судинної стінки та навколишніх тканин. Treponema pallidum має тропізм до ендотелію та спричиняє продуктивне запалення з проліферацією ендотеліальних клітин та плазмоцитарним інфільтратом, що веде до звуження просвіту судин та ішемії, а отже — до некрозу. Цей васкуліт має діагностичне значення, тому його наявність дозволяє чітко відрізнити сифілітичну гранульому від інших форм виразково-некротичних процесів. Ускладненнями первинного сифілісу можуть бути дисемінація збудника до регіонарних лімфатичних вузлів, формування склерозу та хронізація процесу на тлі недостатньої терапії. Наявність специфічних судинних змін приводить до формування рубцевих дефектів та виразок, які можуть бути болючими або малосимптомними, але зберігають високу інфекційність. У контексті тестового завдання саме поєднання некрозу слизової, гранулематозного інфільтрату з епітеліоїдних клітин, плазмоцитів та лімфоцитів, наявність васкуліту та щільного дна виразки є типовими ознаками сифілітичного ураження на стадії первинного афекту. Інші варіанти не відображають повний набір специфічних морфологічних ознак.