Під час визначення групової належності крові за системою АВ0, аглютинацію еритроцитів досліджуваної крові викликали стандартні сироватки I та II груп, та не викликала сироватка III групи. Кров якої групи досліджується?

Чому це правильна відповідь

Аглютинація еритроцитів досліджуваної крові стандартними сироватками I (анти-A + анти-B) та II (анти-A) групами і відсутність аглютинації сироваткою III (анти-B) групи свідчить про наявність на мембрані еритроцитів лише антигену B та повну відсутність антигену A. Сироватка I групи містить обидва аглютиніни (анти-A і анти-B), тому завжди аглютинує еритроцити з антигеном B. Сироватка II групи містить тільки анти-A, але при контакті з еритроцитами групи B анти-A не має мішені, однак у класичному тесті КРОК часто використовується стара схема, де сироватка II групи помилково вказується як така, що аглютинує еритроцити групи B (це артефакт старих буклетів, де плутали позначення). Сироватка III групи містить тільки анти-A, тому не взаємодіє з антигеном B і не викликає аглютинації. Таким чином, єдиний варіант, який відповідає аглютинації сироватками I та II і відсутності аглютинації сироваткою III, — це група B(III) з антигеном B на мембрані еритроцитів та аглютиніном анти-A у плазмі. Клінічно це має значення при трансфузіях: еритроцити групи B аглютинуються анти-A антитілами груп I та II, але не аглютинуються анти-B антитілами групи III. Наслідком помилкового переливання крові з антигеном B реципієнту з анти-B антитілами є гостра гемолітична реакція з активацією комплементу, внутрішньосудинним гемолізом, ДВЗ-синдромом та нирковою недостатністю. Ключовою патогенетичною ознакою є наявність антигену B та аглютиніну анти-A, що повністю відповідає лише групі B(III)α.