У жiнки вiком 42 роки, що проходить курс лiкування хвороби Паркiнсона, через кiлька тижнiв пiсля початку терапiї з’явилася скарга на постiйну слинотечу, яка посилюється пiд час мовлення, труднощi при ковтаннi, перiодичнi напади кашлю. У аналiзi кровi спостерiгається: зниження рН, незначне зниження рiвня натрiю. Який механiзм, найвiрогiднiше, лежить в основi гiперсалiвацiї в цiй ситуацiї?
- А Посилення секрецiї слинних залоз дофамiнергiчними препаратами
- Б Порушення ковтального рефлексу внаслiдок екстрапiрамiдного ураження Правильна
- В Збiльшення загального об’єму рiдини в органiзмi
- Г Активацiя Н1-рецепторiв у слизовiй оболонцi рота
- Д Секреторна активацiя симпатичної iннервацiї
Чому це правильна відповідь
При хворобі Паркінсона дегенерують дофамінергічні нейрони чорної речовини, тому порушується регуляція рухів з боку базальних гангліїв. Виникає гіпокінезія, ригідність і тремор, які стосуються не лише кінцівок, а й м'язів обличчя, язика та глотки. Ковтання — складний руховий акт, для якого потрібна координована робота цих м'язів. При екстрапірамідному ураженні людина ковтає рідше і повільніше, тому слина, що виділяється в звичайній кількості, накопичується в роті й витікає назовні. Отже, секреція слини не посилена, а порушена її евакуація. Та сама дисфагія пояснює труднощі при ковтанні й напади кашлю через аспірацію слини. Слинотеча посилюється під час мовлення, бо тоді ковтальні рухи ще рідші. Сукупність слинотечі, дисфагії та поперхування вказує саме на порушення ковтального рефлексу, а не на посилення секреції.