У хворого на хронічний гломерулонефрит швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) знижена до 20% від нормальної. Що є основною причиною зниження ШКФ у даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Хронічний гломерулонефрит є імунозапальним процесом, що призводить до прогресуючої втрати нефронів унаслідок гломерулярної склерозації, фіброзу та атрофії канальців. Патогенетично провідним механізмом є персистуюча імунна активація з утворенням імунних комплексів, активацією комплементу та вивільненням цитокінів, що пошкоджують базальну мембрану клубочків і подоцити. Поступове руйнування цих структур веде до зниження фільтраційної поверхні клубочка та, відповідно, до втрати фільтраційної здатності. На молекулярному рівні хронічне запалення активує фібробласти і сприяє ремоделюванню позаклітинного матриксу, що зменшує еластичність клубочків і порушує ультрафільтраційну функцію. Оксидативний стрес і цитокіновий каскад підтримують хронічне ушкодження, прискорюючи апоптоз та атрофію нефронів. Зменшення кількості нефронів означає, що меншій кількості клубочків потрібно фільтрувати той самий об’єм плазми, що призводить до гіперфільтрації решти нефронів і подальшого їх ушкодження. На системному рівні втрата нефронів призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації, що проявляється затримкою азотистих метаболітів, порушенням водно-електролітного балансу, метаболічним ацидозом та ендокринними розладами. Організм компенсаторно активує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, що сприяє вазоконстрикції еферентних артеріол для підтримання фільтрації, але це ще більше пошкоджує клубочки шляхом гіпертензії та додаткового фіброзу. Клінічні прояви включають артеріальну гіпертензію, набряки та ознаки хронічної ниркової недостатності. На пізніх стадіях нефрони не здатні забезпечити адекватну фільтрацію навіть за умов повної активації компенсаторних механізмів. Таким чином, зниження ШКФ при хронічному гломерулонефриті є прямим наслідком структурного та функціонального зменшення кількості нефронів. У контексті задачі ключовим є те, що зниження ШКФ виникає не через гостру оклюзію або обструкцію, а через прогресуючу втрату нефронної маси. Саме цей механізм найбільш узгоджується зі стадністю і природою хронічного захворювання нирок.