У добовій сечі хворого знайдені вилужені еритроцити. Для якої патології нирок найбільш притаманний виявлений симптом?

Чому це правильна відповідь

Дифузний гломерулонефрит є імунозапальним ураженням клубочків, при якому пошкодження базальної мембрани та ендотелію капілярів призводить до підвищення її проникності для формених елементів крові. Імунні комплекси, комплемент та прозапальні медіатори викликають структурну дезорганізацію гломерулярної стінки, що дозволяє еритроцитам потрапляти у первинну сечу. Характерною особливістю при цьому є тривале перебування еритроцитів у сечі, де вони втрачають гемоглобін і перетворюються на вилужені форми. Патогенез включає активацію комплементу, нейтрофільну інфільтрацію та вивільнення протеаз і реактивних форм кисню, які розщеплюють колаген IV та ламінін базальної мембрани. Порушення селективності мембрани відбувається не лише щодо білків, але й клітинної компоненти, що є нетиповим для нефротичного синдрому і відображає саме запальне ушкодження. Еритроцити, проходячи через фільтраційний бар’єр і далі по канальцях, втрачають свій вміст і набувають вигляду безбарвних контурів — вилужених клітин. Осмотичні та кислотно-лужні умови тубулярної рідини сприяють лізису еритроцитарних мембран. Виявлення вилужених еритроцитів свідчить, що кровотеча походить саме з клубочків, на відміну від нижніх відділів сечовивідної системи, де еритроцити зберігають форму. Цей лабораторний критерій є важливим діагностичним маркером гломерулярної патології, що дозволяє відрізнити її від інших причин гематурії. Клінічно гломерулонефрит часто супроводжується протеїнурією, гематурією, гіпертензією і набряками, що формують нефритичний синдром. Вилужені еритроцити є наслідком як ушкодження клубочків, так і достатньо тривалого перебування крові в канальцях до екскреції. Цей прояв не спостерігається при механічному ушкодженні слизової чи каменях, де еритроцити виходять у незміненому вигляді. Таким чином, поява вилужених еритроцитів є прямим наслідком гломерулярного ушкодження запального генезу, що робить дифузний гломерулонефрит єдиним варіантом, який відповідає лабораторним даним і патофізіологічному механізму.