Хворий з нейродермітом протягом тривалого часу вживав преднізолон. При обстеженні в нього виявили підвищення рівня цукру в крові. Вплив препарату на яку ланку вуглеводного обміну призводить до виникнення цього ускладнення?

Чому це правильна відповідь

Тривале введення преднізолону викликає глюкокортикоїдний гіперметаболічний синдром з гіперглікемією через активацію катаболічних процесів і посилення глюконеогенезу в печінці. Глюкокортикоїди зв’язуються з цитозольними рецепторами, комплекс транслоціюється в ядро, індукуючи транскрипцію генів ключових ферментів глюконеогенезу — фосфоенолпіруваткарбоксикінази (PEPCK), фруктозо-1,6-бісфосфатази та глюкозо-6-фосфатази, а також глюкозотранспортерів GLUT2 для виведення глюкози з гепатоцитів. Одночасно глюкокортикоїди посилюють протеоліз у м’язах і ліполіз у жировій тканині, збільшуючи надходження гліцеролу, лактату та амінокислот (аланіну, глутаміну) як субстратів для глюконеогенезу за циклом Корі та глюкозо-аланіновим циклом. Глюкокортикоїди викликають периферичну інсулінорезистентність через порушення сигнального шляху інсуліну — зменшення транслокації GLUT4 у м’язах і жировій тканині, зниження фосфорилювання IRS-1 та активації PI3K-Akt шляху, що зменшує захоплення глюкози периферичними тканинами. Водночас печінка стає інсулінорезистентною щодо пригнічення глюконеогенезу, але зберігає чутливість до стимуляції глюкокортикоїдами. Результатом є підвищення рівня глюкози в крові натще та після навантаження, що може прогресувати до стероїдного діабету з гіперінсулінемією як компенсаторною реакцією. Гіперглікемія при тривалому лікуванні преднізолоном призводить до глюкозурії, осмотичного діурезу, дегідратації, активації поліолового шляху в тканинах з накопиченням сорбітолу та розвитком катаракти, нейропатії, посилення катаболізму білків з негативним азотним балансом та остеопорозом. Ускладнення включають вторинний цукровий діабет, синдром Іценка-Кушинга ятрогенного генезу з перерозподілом жиру, гіпертензією та імуносупресією. Правильність цього варіанту зумовлена тим, що ключовим механізмом гіперглікемії при глюкокортикоїдній терапії є пряма активація глюконеогенезу в печінці з індукцією відповідних ферментів, що домінує над іншими ефектами та безпосередньо підвищує рівень глюкози в крові незалежно від інсуліну.