Хворому з облітеруючим ендартеріїтом проведена гангліонарна симпатектомія. Позитивний лікувальний ефект цієї операції пов’язаний з розвитком артеріальної гіперемії нижніх кінцівок. Як визначається ця гіперемія за механізмом розвитку?

Чому це правильна відповідь

Облітеруючий ендартеріїт супроводжується хронічним спазмом артерій нижніх кінцівок через гіперактивність симпатичних вазоконстрикторних волокон, що йдуть від симпатичних гангліїв L1–L3 через сірі сполучні гілки до судинних сплетень. Постійна симпатична стимуляція підтримує високий тонус гладком’язових клітин артеріол та прекапілярних сфінктерів через α1-адренорецептори, активацію Rho-кінази та інгібування міозин-фосфатази, що призводить до ішемії тканин навіть у спокої. Гангліонарна симпатектомія (перерізання пре- або постгангліонарних симпатичних волокон) усуває цей тонічний вазоконстрикторний вплив, викликаючи параліч симпатичної іннервації судин і різке зниження концентрації норадреналіну в синаптичній щілині. Внаслідок цього відбувається активне розслаблення гладком’язових клітин артерій, значне збільшення просвіту судин, зростання кровотоку та розвиток артеріальної гіперемії. Ця гіперемія називається нейропаралітичною, оскільки виникає виключно через усунення симпатичного тонусу без додаткових метаболічних чи функціональних стимулів. Клінічно вона проявляється потеплінням кінцівок, почервонінням шкіри, зменшенням або зникненням переміжної кульгавості в ранній період після операції. Саме нейропаралітичний механізм є єдиним, що пояснює швидкий і виражений вазодилататорний ефект симпатектомії при облітеруючому ендартеріїті.