Ізольована клітина серця людини автоматично генерує імпульси збудження з частотою 60 разiв за хвилину. З якої структури серця отримано цю клітину?

Чому це правильна відповідь

Автоматична генерація імпульсів із частотою близько 60 за хвилину є проявом властивості спонтанної діастолічної деполяризації, яка характерна для клітин-водіїв ритму. Цей процес не потребує зовнішнього нервового чи гуморального впливу і зумовлений внутрішніми мембранними механізмами. На мембранному рівні в клітинах синоатріального вузла відсутній стабільний потенціал спокою. Після кожної реполяризації поступово зменшується мембранний потенціал за рахунок зниження виходу калію та активації повільних деполяризуючих струмів. Ключову роль відіграють так звані funny-канали, через які проходять натрій-іонні струми при гіперполяризації, а також Т- та L-типи кальцієвих каналів. Саме їх послідовна активація забезпечує досягнення порогового рівня і запуск нового потенціалу дії. На клітинному рівні ці механізми забезпечують найвищу власну частоту імпульсації серед усіх елементів провідної системи серця. Тому саме ці клітини домінують над іншими потенційними водіями ритму і задають основний серцевий ритм. Системно це призводить до того, що ізольована клітина з такою частотою автоматії може походити лише зі структури, яка фізіологічно виконує функцію головного водія ритму. Саме властиве синоатріальному вузлу поєднання іонних механізмів і швидкості спонтанної деполяризації забезпечує частоту близько 60 імпульсів за хвилину.