Чоловік 28-ми років надійшов зі скаргами на нудоту, блювання, біль у правому підребер’ї. Об’єктивно: жовтяничність шкіри, склер; температура тіла підвищена, печінка збільшена, сеча темна, кал гіпохолічний. Гіпербілірубінемія (білірубін прямий та непрямий), білірубінурія, уробілінурія, гіпопротеїнемія, зниження зсідання крові. Для якого з перелічених нижче станів найбільш характерні ці зміни?

Чому це правильна відповідь

Клітинно-паренхіматозна (гепатоцелюлярна) жовтяниця виникає при масивному ураженні гепатоцитів (вірусний гепатит, токсичне ураження, гіпоксія), коли одночасно порушуються три основні етапи метаболізму білірубіну: захоплення непрямого білірубіну з синусоїдів, його кон’югація з глюкуроновою кислотою та екскреція кон’югованого білірубіну в жовчні капіляри. Внаслідок некрозу та апоптозу гепатоцитів, порушення функції UGT1A1 та MRP2-транспортера в сироватці підвищуються обидві фракції білірубіну (непрямий за рахунок порушення захоплення та кон’югації, прямий за рахунок регургітації з пошкоджених гепатоцитів і холангіол), тому гіпербілірубінемія носить змішаний характер. Порушення екскреції кон’югованого білірубіну в кишечник призводить до гіпохолії калу та появи прямого білірубіну в сечі (білірубінурія), тоді як збережене (частково) всмоктування уробіліногену з кишечника пояснює уробілінурію. Масивний цитоліз гепатоцитів супроводжується викидом АЛТ, АСТ, зниженням синтетичної функції печінки (гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія) та порушенням синтезу факторів згортання II, VII, IX, X (зниження протромбінового індексу). Запальна реакція з лихоманкою, нудотою, болем у правому підребер’ї та збільшенням печінки є прямим наслідком вірусного або токсичного ураження паренхіми. Саме одночасне підвищення обох фракцій білірубіну, наявність білірубіну в сечі та уробіліногену, гіпоальбумінемія та порушення зсідання є патогномонічними для паренхіматозної жовтяниці і не зустрічаються в такій комбінації при інших її типах.