Жінка 44-х років скаржиться на загальну слабкість, біль у ділянці серця, значне збільшення маси тіла. Об’єктивно: обличчя місяцеподібне, гірсутизм, АТ- 165/100 мм рт.ст., зріст -164 см, вага - 103 кг; переважно накопичення жиру на шиї, верхньому плечовому поясі, животі. Що є основним патогенетичним механізмом ожиріння у жінки?

Чому це правильна відповідь

Підвищення продукції глюкокортикоїдів лежить в основі розвитку ендокринного ожиріння при синдромі Іценка–Кушинга, який характеризується надлишком кортизолу ендогенного або екзогенного походження. Це хронічний гормонально-метаболічний патологічний процес, що призводить до зміни вуглеводного, жирового і білкового обміну, порушень гомеостазу та морфологічної перебудови багатьох органів. Глюкокортикоїди стимулюють глюконеогенез, протеоліз і ліполіз у периферичних тканинах, але водночас викликають перерозподіл жиру з накопиченням його переважно в центральних ділянках тіла. Макроскопічні зміни включають характерний фенотип: місяцеподібне обличчя, ожиріння тулубного типу, “бизонячий горб” в ділянці шиї, стоншення кінцівок через катаболічну дію на м’язову тканину. Відзначається шкірна атрофія, появи стрій, гірсутизм, артеріальна гіпертензія, що пов’язано зі стимуляцією мінералокортикоїдних рецепторів. Ці зовнішні прояви є прямим відображенням тривалого впливу надлишку кортизолу на жирову, м’язову та сполучну тканину. На мікроскопічному рівні відзначаються дистрофічні зміни у м’язах, атрофія колагенових волокон у дермі, зменшення товщини епідермісу та підвищена ламкість судин. В адипоцитах проявляється гіпертрофія і гіперплазія, особливо у центральних депо жирової тканини. Печінка збільшується за рахунок жирової дистрофії, що поєднується із посиленим глюконеогенезом. Патогенетично кортизол стимулює глюконеогенез в печінці, підвищуючи рівень глюкози, що веде до компенсаторної гіперінсулінемії. Інсулін, у свою чергу, активує ліпогенез у жировій тканині, особливо у вісцеральних депо, створюючи характерний перерозподіл жиру. Одночасно катаболічний ефект глюкокортикоїдів на м’язи спричиняє їхній атрофічний вигляд та зменшення маси кінцівок. Ускладненнями надмірної продукції глюкокортикоїдів є артеріальна гіпертензія, остеопороз, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу, імунодефіцитні стани, легка крихкість тканин та підвищений ризик інфекцій. Центральний тип ожиріння з характерними фенотиповими змінами є патогномонічним і дозволяє відрізнити його від інших видів ожиріння. Це пояснює, чому саме підвищення продукції глюкокортикоїдів є правильним варіантом у контексті клініки, наведеної в завданні.