Людина хворіє на цукровий діабет, що супроводжується гіперглікемією натще понад 7,2 ммоль/л. Рівень якого білка плазми крові дозволяє ретроспективно (за попередні 4-8 тижні до обстеження) оцінити рівень глікемії?

Чому це правильна відповідь

Глікозильований гемоглобін (HbA1c) утворюється неферментативним глікозилюванням N-кінцевого валін β-ланцюга гемоглобіну A за рахунок реакції Майяра між глюкозою плазми та аміногрупою, швидкість якої пропорційна концентрації глюкози в крові. Оскільки еритроцити циркулюють близько 120 днів, рівень HbA1c відображає середню глікемію за попередні 4–8 тижнів, з більшим внеском останніх тижнів через вищу концентрацію молодих еритроцитів. На молекулярному рівні глікозилювання відбувається повільно та необоротно, без участі ферментів, залежно від концентрації глюкози та часу експозиції гемоглобіну в плазмі. Це створює стабільний маркер, оскільки модифікований гемоглобін не регенерується та елімінується лише з лізисом еритроцита. Регуляція на системному рівні відсутня, оскільки процес пасивний і не модулюється гормонами чи рецепторами, а визначається виключно рівнем глюкози та тривалістю життя еритроцитів. Зворотний зв’язок не існує, тому HbA1c точно інтегрує глікемію за тривалий період без короткочасних коливань. Вимірювання HbA1c дозволяє ретроспективно оцінити середню глікемію, оскільки відсоток глікозильованого гемоглобіну прямо пропорційний інтегралу концентрації глюкози за час циркуляції еритроцитів. Це робить його надійним маркером хронічної гіперглікемії без впливу гострих змін, на відміну від миттєвого рівня глюкози чи короткоживучих білків.