Тривале перебування в умовах спеки викликало у людини спрагу. Сигналізація від яких рецепторів, перш за все, зумовила її розвиток?

Чому це правильна відповідь

Відчуття спраги є наслідком активації центральних механізмів регуляції водного балансу, ключовою ланкою яких є осморецептори гіпоталамусу. Вони реагують на підвищення осмолярності плазми крові, що виникає в умовах спеки через втрату води з потом при відносно меншій втраті електролітів. На клітинному рівні зростання осмолярності позаклітинної рідини призводить до виходу води з нейронів осморецепторних ядер гіпоталамусу. Це викликає їх зменшення в об’ємі, зміну мембранного потенціалу та підвищення частоти генерації потенціалів дії, які запускають центральні реакції спраги. Функціонально ці рецептори локалізовані в ділянках переднього гіпоталамусу, зокрема в органі судинної пластинки кінцевої смуги, де гематоенцефалічний бар’єр є слабко вираженим. Завдяки цьому вони безпосередньо сприймають зміни осмотичного тиску плазми і швидко реагують на дегідратацію. Активація осморецепторів гіпоталамусу призводить до двох взаємопов’язаних відповідей: формування суб’єктивного відчуття спраги та стимуляції секреції антидіуретичного гормону. Обидва механізми спрямовані на відновлення осмолярності та об’єму рідини шляхом збільшення надходження води і зменшення її втрат нирками. Саме підвищення осмолярності, а не зниження об’єму або тиску крові, є провідним стимулом спраги при тривалому перебуванні в умовах спеки. Тому вирішальним пусковим механізмом у цій ситуації є сигналізація від осморецепторів гіпоталамусу.