У хворого відзначається атрофія альвеолярних відростків щелепи після видалення зубів. Це є прикладом:

Чому це правильна відповідь

Атрофія альвеолярних відростків після видалення зубів є стійким морфологічним і функціональним порушенням, що виникає внаслідок втрати механічної (жувальної) стимуляції кісткової тканини. У нормі постійне функціональне навантаження через періодонтальні зв’язки активує остеоцити та остеобласти шляхом механотрансдукції (інтегрини → FAK → MAPK-каскад → транскрипція генів остеопротегерину і колагену), пригнічує RANKL-індуковану резорбцію та підтримує баланс ремоделювання кістки. Після екстракції зуба зникає механічна стимуляція, різко зростає експресія RANKL макрофагами та остеоцитами, активуються остеокласти з масивною резорбцією губчастої та компактної речовини альвеолярного відростка (до 50–70 % об’єму за перший рік). Процес переходить у хронічну фазу з переважанням резорбції над новоутворенням кістки, формується стійке зменшення висоти та ширини альвеолярного гребеня. Цей стан є незворотним без спеціального втручання (кісткової пластики або імплантації), порушує жувальну функцію, естетику обличчя та створює передумови для подальшої патології ВНЩС. За класифікацією патології це саме патологічний стан — стійке, тривале порушення структури та функції, що виникло як наслідок патологічного процесу (втрата зуба → дисфункційна атрофія), але вже не є активним процесом і не є простою реакцією.