Під час підйому в гори у людини збільшується частота дихання і прискорюється серцебиття. Яка причина таких процесів в організмі людини?

Чому це правильна відповідь

Підйом у гори супроводжується зниженням атмосферного тиску, що призводить до пропорційного зменшення парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі, викликаючи гіпоксичну гіпоксію з падінням напруги О2 в артеріальній крові. Хеморецептори каротидних і аортальних тілець виявляють зниження РаО2 та насичення гемоглобіну киснем, активуючи аферентні нервові волокна до дихального центру в довгастому мозку, що посилює вентиляцію легенів через стимуляцію діафрагми та міжреберних м’язів з підвищенням частоти та глибини дихання. Водночас гіпоксія стимулює симпатичну нервову систему з вивільненням катехоламінів, що активують β1-адренорецептори міокарда, збільшуючи частоту серцевих скорочень та силу скорочень для підвищення серцевого викиду та покращення доставки кисню до тканин. Ці реакції є компенсаторними механізмами гострої адаптації до гіпоксії, спрямованими на підтримання оксигенації тканин за рахунок гіперветиляції та тахікардії. При тривалій гіпоксії можливе виснаження компенсаторних механізмів з розвитком гірської хвороби, набряку мозку чи легенів через порушення бар’єрних функцій та накопичення медіаторів запалення. Зниження парціального тиску О2 є первинною причиною, що запускає рефлекторні та гуморальні механізми регуляції дихання та кровообігу через хеморецептори та симпатичну систему. Інші фактори, такі як вологість чи концентрація азоту, не змінюються суттєво на висоті та не впливають на хеморецепцію, а рН та РСО2 змінюються вторинно як наслідок гіперветиляції.