На аутопсії померлого від грипу чоловіка відзначено, що серце дещо збільшене у розмірах, пастозно, на розрізі міокард тьмяний, з крапом. Мікроскопічно: у міокарді на всьому протязі ознаки паренхіматозної жирової і гідропічної дистрофії, строма набрякла, з незначною макрофагально-лімфоцитарною інфільтрацією, судини повнокровні; периваскулярно - петехіальні крововиливи. Який вид міокардиту розвинувся в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Серозний дифузний міокардит є формою негнійного запалення, що характеризується переважно ексудативними та дистрофічними змінами в паренхімі серця при мінімальній клітинній інфільтрації. У макроскопічній картині серце збільшене, в’яле, пастозне, а міокард на розрізі тьмяний, що відображає набряк строми, порушення обміну речовин у кардіоміоцитах та їх втрату тургору. Такий характер ураження зумовлений впливом токсичних факторів вірусної інфекції, які порушують клітинний метаболізм, мембранні структури та судинну проникність. Мікроскопічно визначальною ознакою є паренхіматозна жирова та гідропічна дистрофія кардіоміоцитів, які проявляються вакуолізацією, зернистістю цитоплазми, нагромадженням ліпідів та втратою поперечної посмугованості. Набряк строми, повнокров’я судин та поодинокі петехіальні крововиливи свідчать про виражені розлади мікроциркуляції і підвищену проникність судинних стінок. Клітинна інфільтрація при цьому мінімальна і складається з макрофагів та лімфоцитів, що відображає слабко виражену реакцію імунної відповіді, без значної проліферації фібробластів. Етіологічно зміни при серозному дифузному міокардиті зумовлюються циркуляцією токсинів, медіаторів запалення та прямою цитопатичною дією вірусів, зокрема вірусу грипу. Вони спричиняють порушення енергетичного метаболізму кардіоміоцитів, що веде до дистрофії, а також ушкодження ендотелію з розвитком набряку і геморагій. Ці механізми формують дифузність процесу, тобто ураження міокарда по всій товщі та протяжності, а не в окремих локальних ділянках. Ускладненнями серозного дифузного міокардиту можуть бути гостра серцева недостатність, аритмії, розвиток циркуляторного колапсу, рідше — перехід у хронічний міокардит із формуванням кардіосклерозу. Однак у більшості випадків процес є оборотним, за умови усунення етіологічного чинника, що відрізняє його від некротичних та гнійних форм запалення. У наведеному описі ключовими є дифузність ураження, виражені дистрофічні зміни кардіоміоцитів, набряк строми, мінімальна інфільтрація та відсутність некрозу — це повністю відповідає морфології серозного дифузного міокардиту. Інші варіанти не можуть пояснити настільки розповсюджені дистрофічні зміни без гнійного чи продуктивного компонента, що й визначає правильність відповіді.