Під час аутопсії дитини, померлої від серцевої недостатності, виявлено: розширення порожнин шлуночків серця. Мікроскопічно спостерігається: у стромі міокарда повнокрів'я, набряк, розповсюджені інфільтрати з гістіоцитів, лімфоцитів, нейтрофілів, еозинофілів. Якому захворюванню відповідають такі патологічні зміни?

Чому це правильна відповідь

Описаний патологічний процес належить до запальних уражень міокарда, які характеризуються дифузним поширенням запальної реакції в інтерстиції серцевого м’яза. При цьому основні зміни локалізуються у сполучній тканині між кардіоміоцитами, а не в самих волокнах, що відрізняє його від альтеративних форм, де на перший план виходять некротичні ушкодження кардіоміоцитів. Центральним компонентом є ексудація в міжклітинний простір з формуванням набряку та повнокрів’я, що відображає гостру фазу запалення. Макроскопічно виявляється дилатація камер серця, яка є наслідком порушення скоротливої функції міокарда через набряк, запальний інфільтрат та метаболічні розлади. Мікроскопічно визначається інфільтрація строми міокарда клітинами гострого запалення, включаючи нейтрофіли, що вказує на активну фазу ексудативного процесу, а також гістіоцити, лімфоцити та еозинофіли, що свідчить про змішаний запальний характер, характерний для інфекційно-алергічних або вірусних уражень серця. Етіологічно дифузний проміжний ексудативний міокардит асоціюється з вірусними інфекціями, бактеріальними токсинами або імунними реакціями, які спричиняють пошкодження ендотелію капілярів, підвищення судинної проникності та вихід плазми в інтерстицій. Набряк погіршує перфузію та оксигенацію кардіоміоцитів, сприяючи порушенню їх функції без обов’язкового розвитку масивного некрозу. Наслідками цього процесу можуть бути гостра серцева недостатність, аритмії, порушення провідності, формування дилатаційної кардіоміопатії при хронізації та ускладнення тромбоемболічного характеру. Прогноз варіює від повного відновлення до швидкої декомпенсації залежно від етіології та вираженості запалення. Правильність вибору цього варіанту визначається поєднанням дифузного поширення в стромі, змішаного клітинного складу інфільтрату та ексудативного характеру запалення, що чітко відрізняє його від продуктивних, осередкових або альтеративних форм, представлених іншими варіантами відповіді.