При мікроскопічному дослідженні біоптату шкіри хворого виявляються гранульоми, які складаються з епітеліоїдних клітин, оточених у більшості Т-лімфоцитами. Серед епітеліоїдних клітин розташовані поодинокі гігантські багатоядерні клітини типу Пирогова-Лангханса. В центрі деяких гранульом виявляються ділянки казеозного некрозу. Кровоносні судини відсутні. Для якого захворювання характерні описані гранульоми?

Чому це правильна відповідь

Туберкульозний лімфаденіт є специфічним гранульоматозним запаленням, яке формується у відповідь на інфекцію Mycobacterium tuberculosis та характеризується утворенням типових гранульом з центральним казеозним некрозом. Гранульома складається з епітеліоїдних клітин, лімфоцитів та характерних багатоядерних гігантських клітин типу Пирогова–Лангганса, що є морфологічною ознакою імунологічної реакції Th1-типу з формуванням гранульоматозного запалення та некрозу. Макроскопічно туберкульозний уражений лімфовузол збільшений, щільний, іноді з жовтуватим крихким центром, що відповідає казеозному некрозу. Мікроскопічно виявляється центральна безструктурна «сироподібна» маса, оточена зонами епітеліоїдних клітин, лімфоцитів і гігантських клітин з підковоподібним розташуванням ядер. Наявність казеозного некрозу є майже патогномонічною ознакою туберкульозу і рідко зустрічається при інших гранульоматозах. В основі патогенезу лежить затяжна клітинно-опосередкована імунна відповідь, що призводить до активації макрофагів, їх трансформації в епітеліоїдні клітини та синтезу цитокінів, які сприяють утворенню гранульоми. Некроз є наслідком гіперчутливості сповільненого типу, а не прямої цитотоксичної дії збудника. Основними