При огляді хворої лікар-гінеколог відмітив симптоми запалення статевих шляхів. У мазку, взятому із піхви виявлено овально-грушоподібні найпростіші з шипом, з передньої частини яких відходять джгутики; наявна ундулююча мембрана. Яке захворювання підозрює лікар у хворої?

Чому це правильна відповідь

Trichomonas vaginalis є патогенним джгутиковим найпростішим з типу Zoomastigophora, існує лише у вегетативній формі (трофозоїт), не утворює цист. Форма тіла овальна або грушоподібна, розміром 10–20 мкм, з характерним шипом на задньому кінці, чотирма вільними джгутиками на передньому кінці та п'ятим джгутиком, що утворює ундулюючу мембрану вздовж тіла. Аксіостиль проходить через усе тіло, надаючи жорсткості. Збудник факультативний анаероб, живиться осмофагією та піноцитозом, розмножується подовжнім бінарним поділом. Основними факторами патогенності є адгезія до епітеліальних клітин піхви та уретри за допомогою адгезивних білків, продукція протеаз та гіалуронідази, що руйнують муцин та сприяють запаленню, а також цитотоксини, які викликають некроз епітелію. Trichomonas vaginalis має тропність до урогенітального тракту, особливо до сквамозного епітелію піхви, де змінює pH середовища, сприяючи дисбіозу. Патогенез урогенітального трихомоніазу полягає в статевому шляху передачі, адгезії трофозоїтів до слизової, локальному запаленні з ексудацією, набряком та ерозіями. Імунна відповідь переважно місцева з секреторним IgA та запальними цитокінами, але нестерильна, можливі реінфекції та хронічний перебіг. Діагностика базується на мікроскопічному дослідженні нативного мазка з піхви чи уретри, де виявляють рухомі грушоподібні форми з джгутиками та ундулюючою мембраною, або у фарбованих препаратах (за Романовським-Гімзою) з характерною морфологією. Культуральний метод на спеціальних середовищах (Diamond) підвищує чутливість, ПЛР застосовується для підтвердження. Виявлення саме Trichomonas vaginalis відрізняє від інших джгутикових (Giardia має присоску, без шипа) та амеб чи циліат. Клінічна картина у жінок включає вагініт з пінистими виділеннями, свербіжем та диспареунією. Урогенітальний трихомоноз є правильним саме тому, що в задачі описано виявлення овально-грушоподібних найпростіших з шипом, джгутиками та ундулюючою мембраною в мазку з піхви на тлі запалення статевих шляхів. Ця морфологія патогномонічна для Trichomonas vaginalis і прямо пов'язана зі статевим шляхом передачі та локальним запальним процесом. Прямий зв'язок: рухомі трофозоїти з ундулюючою мембраною → механічне подразнення та ферментативне ушкодження епітелію → вагініт з характерними симптомами. Це чітко відрізняє від кишкових протозойних інфекцій (лямбліоз, балантидіаз), токсоплазмозу (внутрішньоклітинний паразит без джгутиків) та неурогенітальних форм інших трихомонад (T. hominis, T. tenax — коменсали). Імунітет при трихомоніазі місцевий, гуморальний з секреторним IgA, але слабкий, не запобігає реінфекціям. Специфічної вакцини немає, профілактика включає бар'єрну контрацепцію, лікування партнерів та гігієну, терапія — метронідазолом або тинідазолом.