Жінці під час пологів перелили кров донора, який прибув із Анголи. За два тижні у реципієнтки виникла пропасниця. Було запідозрено малярію. Яке лабораторне дослідження потрібно провести для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Збудник малярії — плазмодії роду Plasmodium (P. falciparum, P. vivax, P. ovale, P. malariae), це внутрішньоклітинні паразити еукаріотичного типу, належать до найпростіших класу Sporozoa. Життєвий цикл включає статеве розмноження (спорогонію) в комарі Anopheles та безстатеве (шизогонію) в людині: після укусу комара спорозоїти потрапляють у кров, проникають у гепатоцити, де проходить тканева шизогонія з утворенням мерозоїтів, які виходять у кров і заражають еритроцити, де відбувається еритроцитарна шизогонія з формуванням трофозоїтів, шизонтів та мерозоїтів. Основні фактори патогенності пов’язані з еритроцитарними стадіями: адгезія заражених еритроцитів до ендотелію судин (P. falciparum через PfEMP1), цитокіновий шторм через глікозилфосфатидилінозитол (GPI) паразита, гемоліз еритроцитів при виході мерозоїтів. При трансфузійній малярії (як у випадку переливання крові з Африки) спорозоїти відсутні, але еритроцитарні форми зберігаються в крові донора і безпосередньо заражають реципієнта, викликаючи пропасницю через 1–4 тижні. Патогенез трансфузійної малярії аналогічний природній: циклічний гемоліз еритроцитів при розриві шизонтів звільняє мерозоїти та пігмент гемозоїн, що активує макрофаги та вивільнення TNF-α, IL-1, викликаючи періодичну лихоманку. У тяжких випадках P. falciparum розвивається церебральна малярія через секвестрацію заражених еритроцитів у капілярах мозку. Імунна відповідь гуморальна (антитіла до поверхневих антигенів мерозоїтів) та клітинна (CD8+ Т-клітини проти печінкових стадій), але часткова, з антигенною варіацією. Діагностика малярії базується на мікроскопії мазка та товстої краплі крові: у тонкому мазку визначають вид плазмодія за морфологією (кільця, трофозоїти, шизонти, гаметоцити) та ураженими еритроцитами, у товстій краплі — вища чутливість для виявлення низької паразитемії. Серологічні методи виявляють антитіла, але не відрізняють минулу та поточну інфекцію, посів на середовища неможливий (внутрішньоклітинний паразит), ПЛР високочутливий, але мікроскопія залишається золотим стандартом, особливо при трансфузійній малярії. Імунітет при малярії неповний, видо- та стадійспецифічний, вакцини (RTS,S для P. falciparum) частково ефективні в дітей. Профілактика трансфузійної малярії — скринінг донорів з ендемічних регіонів мікроскопією чи ПЛР. Саме цей варіант правильний, бо ключова мікробіологічна ознака малярії — наявність еритроцитарних стадій плазмодіїв у крові, які безпосередньо візуалізуються в мазку та товстій краплі; причинно-наслідковий зв’язок прямий: трансфузія зараженої крові → циркуляція еритроцитарних форм → мікроскопічне виявлення паразитів у крові реципієнта через 2 тижні, на відміну від інших методів, які або не виявляють паразита (посів, лейкоформула), або не диференціюють активну інфекцію (серологія), або стосуються інших паразитозів (пунктат лімфовузлів при трипаносомозі).