У хворого на ентерит, що супроводжувався значною діареєю, спостерігається зменшення кількості води в позаклітинному просторі, збільшення її всередині клітин та зниження осмолярності крові. Як називають таке порушення водно-електролітного обміну?

Чому це правильна відповідь

Дане порушення є варіантом водно-електролітного дисбалансу, який поєднує дефіцит води в позаклітинному секторі та зниження осмолярності плазми. Втрата ізотонічних електролітів і води при діареї створює стан екстрацелюлярної гіпогідратації, але коли втрати води переважають над втратою солей або компенсуються надмірним надходженням гіпотонічної рідини з кишківника, виникає відносна гіпоосмолярність. Це супроводжується зниженням концентрації натрію в плазмі, що є ключовим фактором формування осмотичного градієнту між поза- та внутрішньоклітинним сектором. Молекулярно основою цього порушення є зниження екстрацелюлярної осмолярності, що веде до входження води у клітини за законом осмосу. Натрій, як головний осмотично активний катіон позаклітинної рідини, визначає тонічність плазми; при його дефіциті рідина переміщується у внутрішньоклітинний сектор, спричиняючи внутрішньоклітинний набряк та відносне збільшення об’єму внутрішньоклітинної води. Це не пов’язано з активацією спеціальних транспортних механізмів, а є прямим фізико-хімічним наслідком зниження осмотичного тиску позаклітинного середовища. Регуляторні механізми включають зниження секреції антидіуретичного гормону через гіпоосмолярність та активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у відповідь на гіповолемію. Однак домінуючий вплив має не гормональна адаптація, а пасивний рух води в клітини, який відбувається швидше, ніж відновлюються втрати солей. Це призводить до прогресуючої внутрішньоклітинної гіпергідратації при одночасному зменшенні об’єму позаклітинної рідини, що клінічно проявляється слабкістю, гіпотензією, тахікардією та ризиком порушень нейрональної функції через клітинний набряк. Основні наслідки включають загрозу церебрального набряку, оскільки нейрони особливо чутливі до зміни позаклітинної осмолярності. Низька концентрація натрію зменшує електрохімічний градієнт, що відбивається на потенціалі мембрани та функції іонних каналів. Гіпогідратація позаклітинного простору погіршує мікроциркуляцію та доставку субстратів, а внутрішньоклітинний набряк порушує метаболізм та транскрипційні процеси. Саме така комбінація позаклітинної нестачі та внутрішньоклітинної надлишковості рідини є патогномонічною для гіпоосмолярної гіпогідратації. Цей варіант є правильним, оскільки описаний стан характеризується одночасно зменшенням об’єму позаклітинної рідини (гіпогідратація), перерозподілом води в клітини (внутрішньоклітинна гіпергідратація) та зниженням осмолярності крові (гіпоосмолярність). Інші варіанти або передбачають підвищену осмолярність, або надлишок рідини, або ізотонічні втрати без внутрішньоклітинного зсуву, що повністю суперечить описаним механізмам.